Справа № 2-о-3/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 січня 2011 р. Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого  судді                                                  - Корягіна В.О.

при секретарі                                                            - Коваленко Т.О.

за участю  заявника                                                  - ОСОБА_1

представника заінтересованої особи                    - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: управління пенсійного фонду України у м. Тернівка Дніпропетровської області, про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, у зв'язку з втратою годувальника, -

В С Т А Н О В И В :

          В зв`язку зі складністю цивільної справи суд вважає за можливе проголосити вступну та резолютивну частину рішення, а складання повного тексту рішення відкласти до 01 лютого 2011 року.

Керуючись ст. 209 ч.3 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: управління пенсійного фонду України у м. Тернівка Дніпропетровської області, про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, у зв'язку з втратою годувальника, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд  шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення.

Головуючий

Справа № 2-о-3/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 січня 2011 р. Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого  судді                                                  - Корягіна В.О.

при секретарі                                                            - Коваленко Т.О.

за участю  заявника                                                  - ОСОБА_1

представника заінтересованої особи                    - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: управління пенсійного фонду України у м. Тернівка Дніпропетровської області, про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, у зв'язку з втратою годувальника, -

В С Т А Н О В И В :

          Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту втрати джерела засобів до існування в зв`язку зі смертю годувальника. Свою заяву вона мотивує тим, що з ОСОБА_3 перебувала у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3. її чоловік ОСОБА_3 помер. На час смерті чоловіка заявник працювала на шахті «Самарська»та отримувала заробітну плату, чоловік її також працював на ш. «Тернівська»та отримував заробітну платню. У зв`язку з чим дохід чоловіка, який він отримував до своєї смерті був для заявника основним та постійним джерелом засобів до існування. На підставі ст. 36 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»просить суд встановити факт втрати  джерела засобів до існування в зв`язку зі смертю годувальника.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні свою заяву підтримала в повному обсязі, посилаючись на вищевикладені обставини, та просила суд саме на підставі ст. 36 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»просить встановити факт втрати  джерела засобів до існування в зв`язку зі смертю годувальника.

Представник заінтересованої особи проти заяви не заперечувала, вважала можливим встановити факт втрати  джерела засобів до існування ОСОБА_1 в зв`язку зі смертю годувальника –ОСОБА_3

          Суд, вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

          Так, в судовому засіданні встановлено, що з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,  перебувала у шлюбі, який був зареєстрований 22 листопада 1957 р. Калиновським ЗАГС, актовий запис № 75, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.           

ІНФОРМАЦІЯ_3  чоловік заявника –ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане відділом ЗАГС м. Тернівка Дніпропетровської області, актовий запис № 191.

Відповідно до акту від 28.10.2010 р., складеного начальником ЖРЕУ №1 та начальником ЖРЕУ №2, ОСОБА_1 на час смерті проживала разом з ОСОБА_3

На час смерті чоловіка ОСОБА_1 працювала на шахті «Самарська»ВАТ «Павлоградвугілля»та отримувала заробітну плату за період січень-липень 1991 р. відповідно у розмірі 0,000236 грн., 0,00133 грн., 0,00259 грн., 0,00259 грн., 0,00183 грн., 0,00327 грн., 0,00422 грн., що підтверджується довідкою ВСП шахта «Самарська»від 15.01.2010 р. та копією трудової книжки (а.с. 10-14).

Окрім того, ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком у розмірі 99,58 крб., тобто 0,0009958 грн., що підтверджується копією довідки УПФУ в м. Тернівка Дніпропетровської області (а.с. 22).

ОСОБА_3 до 27.05.1991 року працював в Павлоградськом управлінні газового господарства на посаді слюсаря та отримував заробітну плату за період січень-травень 1991 р. відповідно у розмірі 0,000217 грн., 0,00269 грн., 0,00194 грн., 0,00215 грн., 0,00103 грн. після цього ніде не працював, що підтверджується довідкою Павлоградського управління газового господарства № 2139 від 23.12.2010 р. та копією трудової книжки (а.с. 15-18,37-39).

Окрім того, ОСОБА_3 отримував пенсію за віком у розмірі 160 крб., тобто 0,00160 грн., що підтверджується копією довідки УПФУ в м. Тернівка Дніпропетровської області (а.с. 22).

Після смерті чоловіка –ОСОБА_1, з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 31 жовтня 2010 року  ОСОБА_1 постійно працювала на шахті «Самарська»ВАТ «Павлоградвугілля»та отримувала постійну заробітну плату, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-14).

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.  

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, який набрав чинності 01.01.2004 р., пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, який набрав чинності 01.01.2004 р., особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежного від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років.

Відповідно до ст.ст. 60,61 «Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій», яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 р. N 590, чинне на на час смерті чоловіка заявника, право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого робітника, службовця, що вчиться, аспіранта, клінічного ординатора, військовослужбовця або пенсіонера, що перебували на його утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони досягли похилого віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років або є інвалідами.

Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони знаходилися на його повному утриманні або отримували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів для існування. Не вважається таким, що перебував на утриманні померлого чоловік (дружина або чоловік), що був працездатним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на час смерті чоловіка заявника, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_3., норми ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року (набрав чинності 01.01.2004 р.), на які посилалися заявник та її представник, як на підстави вимог заяви, не діяли. Також, на 22.01.1981 р. не діяли і норми статей ЗУ «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року, так як закон не має зворотної дії в часі. Законодавством, яке діяло на час смерті заявника (Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій) не було передбачено отримання пенсії у зв’язку з втратою джерела  засобів до існування в зв`язку зі смертю годувальника, якщо заявник на час смерті годувальника був працездатним, не був визнаний інвалідом, та не досяг –55 років(жінки).

Як вбачається з матеріалів справи до смерті та на час смерті ОСОБА_3, заявник працювала та отримувала постійну заробітну плату і пенсію, розмір яких перевищував розмір пенсії та заробітної плати ОСОБА_3,  так і після смерті  вона довгий строк працювала та отримувала заробітну платню і пенсію, інвалідом не визнавалася, окрім того на протязі декількох місяців перед своєю смертю чоловік заявника взагалі не працював, а отримував лише пенсію, тобто заявник взагалі свого чоловіка утримувала та надавала йому матеріальну допомогу. Крім того, суду не надані докази, які підтверджують той факт, що на час смерті чоловіка заявника –ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство та розпоряджалися коштами разом.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що факт, про встановлення якого подана заява, не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, так як заявник не втратила джерело засобів до існування у звязку зі смертю її чоловіка, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела  засобів до існування в зв`язку зі смертю годувальника слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 26,36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, ст. 37 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року, ст.ст. 60,61 «Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій», яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 р. N 590, ст.ст. 10 11 60 212-215,256,259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: управління пенсійного фонду України у м. Тернівка Дніпропетровської області, про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, у зв'язку з втратою годувальника, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд  шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення.

Головуючий