2-а-7/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 січня 2011  року                                                                                                             смт. Леніне

         Суддя Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим Шувалов М.В. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про визнання дії незаконною, зобов’язання до нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ :

          Позивачка звернулася до Ленінського районного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про визнання дії незаконною, зобов’язання до нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2009 рік в цілому та  січень-листопад 2010 року в сумі 3025 грн. 20 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячну соціальну допомогу, яка у 2009-2010 роках їй виплачувалася не в повному обсязі. Вважає що невиплата відповідачем соціальної допомоги в розмірі, передбаченому законом, є протиправною.

           Ухвалою судді Ленінського районного суду АР Крим від 20.12.2010 року позовні вимоги про визнання дії незаконною, зобов’язання до нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, за період с 1 січня 2009 року по 3 червня 2010 року залишені без розгляду, у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

           Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим надав письмові заперечення, в яких просить у задоволенні позову відмовити.

           Дослідивши письмові заперечення на позов та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 3 червня по 30 листопада 2010 року.

          Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, на час закінчення другої світової війни їй було менш ніж 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

          Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі положення, котрими ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, у зв’язку з чим ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22.05.2008 року діє у редакції, якою передбачено підвищення пенсії саме на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Таким чином позивачка з 22 травня 2008 року має право отримувати підвищення до пенсії в розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але протягом 2010 року позивачці нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% від розміру прожиткового мінімуму.

          Твердження відповідача про те, що за основу розрахунку розміру підвищення до пенсії дітям війни не може бути прийнятий розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки цей розмір застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду не є підставою для відмові позивачу у позові, оскільки, згідно ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, і суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Крім того, чинним законодавством України не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру мінімальної пенсії за віком.

Відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не може бути прийнята до уваги, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачені певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати дітям війни підвищення до пенсії в передбаченому Законом розмірі.

Проте вимога позивачки про визнання дії відповідача незаконною є такою що не ґрунтується на законі і задоволенню не підлягає, оскільки при розгляді справи встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим діяло в межах наданих повноважень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, у зв’язку з чим дії відповідача не можуть бути визнані незаконними.

         Також суд не знаходить правових підстав для зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачці конкретно визначеної суми недоотриманого нею підвищення до пенсії, оскільки у такий спосіб суд вийде за межі встановленої КАС України компетенції адміністративного суду, який не наділений правом  на призначення та визначення розміру виплат пенсії замість суб’єкта владних повноважень і ці дії відносяться до виключної компетенції відповідача.

          Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, необхідно стягнути на користь позивачки судовій збір відповідно до задоволених вимог у розмірі 1 грн. 70 коп.

          Керуючись ст.ст. 6, 8, 17, 18, 23, 86, 94, 104, 183-2 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ :          

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим  здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 3 червня 2010 року по 30 листопада 2010 року, з урахуванням раніше сплачених сум за цей період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 коп.  судового збору.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови. Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків ії оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

                                                         Суддя                    М.В. Шувалов

З оригіналом згідно : суддя                    М.В. Шувалов

Постанова  набрала законної сили   «__________»_______________________ 2011 року

Оригінал постанови знаходиться у справі №2а –7/11

суддя               М.В. Шувалов