Справа №11-4-1437 2007 р.

Головуючий у 1 інстанції Никифоряк Л.П. Доповідач Самойленко АЛ.

УХВАЛА

Іменем України

10 квітня 2007 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І.

суддів Свіягіної І.М., Черкашина М.В.

з участю прокурора Іванова Л.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 14 листопада 2006 року, якою задоволено скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1. - адвоката ОСОБА_2. і скасовано постанову старшого прокурора відділу нагляду за дотриманням законів податковою міліцією при здійсненні оперативно-розшукової діяльності і дізнання Генеральної прокуратури України Приза А.А. від 31 серпня 2005 року, якою скасовано постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1. і порушено кримінальну справу щодо останнього за ст.212 ч.З КК України.

Згідно зазначеної постанови судді постанова прокурора від 31 серпня 2005 року суперечить вимогам ст.94 КПК України, оскільки на момент її постановления були відсутні підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.З КК України.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову судді і відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_2. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що при порушенні кримінальної справи були встановлені достатні дані про наявність в діях ОСОБА_1ознак злочину, передбаченого ст.212 ч.З КК України і ці дані були наведені в постанові прокурора. Крім цього, суд порушив вимоги КПК України про підсудність розгляду скарги захисника.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а постанова судді -скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно положень ст.236-7 КПК України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.

Аналогічні положення містяться і в ст.ст.236-1 та 236-5 КПК України, які були чинними на момент постановления судового рішення.

2

Не зважаючи на зазначені вимоги Закону щодо підсудності розгляду скарг на вказані постанови, скарга на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, яка була винесена прокурором відділу Генеральної прокуратури України, була подана до місцевого суду і прийнята до розгляду судом не за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову про порушення кримінальної справи.

Посилання у постанові судді на роз'яснення, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" і висновок про можливість розгляду таких скарг відповідно до положень ст.37 КПК України, суперечать змісту зазначеної постанови Пленуму.

У п.1 цієї постанови Пленуму роз'яснено, що такі скарги приймаються місцевими чи апеляційними судами за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову про порушення кримінальної справи з дотриманням правил підсудності, визначених ст.ст.ЗЗ, 34 КПК України, тобто, не територіальної, а предметної підсудності справ. У цій постанові відсутні роз'яснення про можливість розгляду таких скарг не за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову про порушення кримінальної справи, а за правилами підсудності, визначених ст.37 КПК України. Зазначена норма закону встановлює територіальну підсудність при розгляді кримінальних справ після завершення досудового слідства, а не постанов про їх порушення.

Тому посилання у постанові судді на ст.37 КПК України при оцінці доводів прокурора про непідсудність скарги Центрально-міському суду м.Горлівки, не можуть бути визнані обгрунтованими.

Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд вважає обгрунтованими доводи апеляції прокурора про недотримання судом правил підсудності, встановлених ст.ст.236-1, 236-5, 236-7 КПК України, при розгляді скарги захисника ОСОБА_2. Тому постанова судді через вказані обставини підлягає скасуванню з поверненням скарги на новий судовий розгляд для вирішення питання відповідно до зазначених норм закону, а доводи апеляції прокурора про необґрунтованість постанови судді по суті скарги захисника на даний час не можуть бути вирішені апеляційним судом через необхідність розгляду цієї скарги судом першої інстанції після вирішення питання про її підсудність.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцію прокурора задовольнити частково. Постанову судді Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 14 листопада 2006 року скасувати, а скаргу захисника ОСОБА_2 направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.