Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
При секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „ Українська пожежно –страхова компанія” на рішення Зарічненського районного суду від 29 листопада 2010 р. в справі за позовом АТ „Українська пожежно –страхова компанія” до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Зарічненського районного суду від 29 листопада 2010 р. задоволено позов частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 2 000 грн., в решті в позові - відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вважає його незаконним, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано вимоги ст. 993 ЦК України, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Це передбачено і ст. 27 Закону України „ Про страхування”. Порушено судом вимоги ч. 1 ст. 1191 ЦК України, якою встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Судом безпідставно було зменшено розмір відшкодування, чим порушено норми ч. 1 ст. 1166 ЦК України. Оскільки рішення є необґрунтованим, просить його скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 4.12.2009 р. між ОСОБА_2 та позивачем було укладено та зареєстровано у відповідності до вимог закону договір добровільного страхування наземних транспортних засобів ( автокаско) за № 0129877, предметом якого є автомобіль „ Шевроле Ніва-212300”, реєстр. номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_2, від страхових ризиків „ ДТП”, „ ПДТО”, „ ІВП”, „ Викрадення”.
24.04.2010 р. на трасі Тернопіль –Кременець сталася ДТП з участю вказаного автомобіля та автомобіля, належного відповідачу „ Ауді-100” реєстр. № НОМЕР_2.
Постановою Зарічненського районного суду від 26.05.2010 р. встановлено вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП та пошкодженні транспортних засобів. Останній ствердив вказані обставини в судовому засіданні ( а.с. 24).
На підставі висновку автотоварознавчого дослідження № 396/10 від 27.05.2010 р. , калькуляції до страхового акту № 77 від 6.08.2010 р. та платіжного доручення від 5.07.2010 р. , позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 11 205 грн. 03 коп. (а.с. 4 –17).
У поданих на позов запереченнях , а також у поясненнях у судовому засіданні апеляційного суду відповідач, визнаючи вимоги АТ „Українська пожежно –страхова компанія” у повному обсязі, послався на своє скрутне матеріальне становище та просив в порядку вимог ч. 4 ст. 1193 ЦК України зменшити розмір стягуваної з нього на користь позивача суми до 2 000 грн. ( а.с. 33).
Суд першої інстанції, зазначивши у рішенні про те, що ДТП сталася з вини відповідача, та що в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1191 ЦК України страховик має право регресу до винної особи в межах страхового відшкодування, задовольнив позов АТ „Українська пожежно –страхова компанія” частково, у розмірі 2 000 грн. на підставі вимог ч. 4 ст. 1193 ЦК України .
Проте погодитись із такими висновками місцевого суду не можна, оскільки він дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.
Згідно зі ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального стану, крім випадків, коли шкода завдана вчиненням злочину.
У зазначеній нормі права встановлена єдина підстава зменшення розміру шкоди - матеріальний стан винної особи.
На порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України, висновки суду першої інстанції щодо матеріального стану відповідача не підтверджені належними та достатніми доказами.
Посилання у рішенні на те, що відповідач має статус особи, потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС ( 3 категорія), наявності у нього на утриманні дитини ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутність у нього роботи та власного житла не є підставою для застосування у даному випадку вимог ч. 4 ст. 1193 ЦК України щодо зменшення розміру стягуваних з відповідача фактично понесених позивачем витрат з 11 205 грн. до 2000 грн.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, є працездатним. Згідно з ксерокопією його трудової книжки, 22.11.2010 р. був звільнений з роботи з посади комерційного директора ТзОВ „ АКС-БУД” за власним бажанням за ст. 38 КзПП України ( а.с. 37).
Не заперечуючи вищевказані обставини та розмір страхового відшкодування , що підлягає стягненню з нього на користь позивача, ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що у нього немає можливості сплатити вказану суму, оскільки з моменту скоєння ДТП він взагалі не працює через пошкодження у вказаній пригоді належного йому автомобіля.
Інших доводів та належних і допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень про зменшення розміру стягуваної з нього суми у зв”язку із його матеріальним станом ОСОБА_1 суду не наведено та не надано.
Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про ухвалення місцевим судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв”язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі про задоволення позову АТ „Українська пожежно –страхова компанія” у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. ст. 993, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1191, ч. 4 ст. 1193 ЦК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Українська пожежно - страхова компанія” - задовольнити.
Рішення Зарічненського районного суду від 29 листопада 2010 р. –скасувати.
Позов Акціонерного товариства „ Українська пожежно - страхова компанія” до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу –задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства „ Українська пожежно - страхова компанія” в порядку регресу збитки, понесені останнім на виплату страхового відшкодування в розмірі 11 205 грн. 03 коп. та витрати з ІТЗ розгляду цивільних справ в сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді