№ 2-30/11\1605

РІШЕННЯ

іменем України

25 січня 2011 року Гребінківський районний суд Полтавської області в складі:

                    головуючого –судді Татіщевої Я.В.

                    при секретарі –Кузуб В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики частково недійсним, -

встановив:

          Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що згідно розписки від 1 вересня 2010 року відповідач взяв у ней гроші в сумі 7000 грн. у борг під 30 % річних строком до 12 квітня 2010 року, але залишився винен їй гроші в сумі п’ять тисяч гривень. Але на час судового засідання борг відповідачем в сумі 5000 грн. було повернуто, тому просила зменшити позовні вимоги та стягнути на свою користь гроші в сумі 2500 грн. - відсотки за користування грошима, та судові витрати по справі.

          Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики частково недійсним, посилаючись на те, що згідно попередньої розписки від 12 червня 2009 року ніякої домовленості про сплату відсотків у них з позивачем не було, а оскільки у зв’язку з тяжким матеріальним становищем він не зміг вчасно повернути борг, а позивач погодилась відстрочити строк оплати, він 1 вересня 2010 року під її диктовку написав нову розписку.

          В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, зустрічні позовні вимоги не визнали.

          Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, підтримав зустрічні позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у зустрічному позові.

          Заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 12 червня 2009 року відповідач ОСОБА_2 взяв у позивача ОСОБА_1 у борг гроші в сумі сім тисяч гривень, що не заперечується сторонами у справі під час судового засідання, 1 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_2 написав на ім’я позивача розписку, згідно якої він винен останній гроші в сумі 5000 гривень, з урахуванням часткового погашення боргу в сумі дві тисячі гривень, при цьому зазначив, що кожного місяця буде віддавати 30 грн. за кожну заборговану тисячу  гривень (а.с.6).

          Сторонами по справі не заперечується, а тому судом вважається встановленим той факт, що відповідач дійсно брав гроші в сумі, зазначеної у розписці.

          Те, що відповідач частково повернув борг в сумі 600 грн., як він пояснив в судовому засіданні, окрім його слів нічим не підтверджується та заперечується позивачем.

          Суд вважає за можливе розраховувати суму заборгованості, виходячи з 30 % річних, як зазначив у позовних вимогах позивач, оскільки розмір заборгованості у цьому випадку менший ніж розрахунок заборгованості відповідно до розписки, про що відомо позивачу, який підтримав свої позовні вимоги в цьому розмірі, та не порушує таким чином інтересів відповідача.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

          Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановленому договором.

          Враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що відповідач брав гроші в борг у позивача, але до цього часу у добровільному порядку відповідно до умов розписки не повернув їх у повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 88, 213, 215, 224 ЦПК України, суд, –

вирішив:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики –задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за користування грошовими коштами за договором позики в сумі 2500 (дві тисячі п’ятсот) гривень, судовий збір в сумі 78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього –2698 (дві тисячі шістсот дев’яносто вісім) гривень.

          У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики частково недійсним –відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Повний текст рішення буде виготовлено 28 січня 2011 року.

          Суддя                                                                                                    Я.В.Татіщева

Суддя                                                                                                    Я.В.Татіщева