Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №  2-41/11

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                28 січня 2011 року    Тарутинський райсуд Одеської області у складі:               головуючого судді                                             Тончева Н. М.                

при секретарі                                                       

розглянувши у відкритому     судовому засіданні в залі суду смт.Тарутине цивільну справу за          

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з залученням до участі в справі третьої особи на стороні відповідача, яка  не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про виселення, -     

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_4  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з залученням до участі в справі третьої особи на стороні відповідача, яка  не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про виселення, мотивуючи позов тим, що з ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 01.10.2009 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивачці та третьої особі по справі ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1.

14. 02.2009 року без згоди позивачки на вищевказану житлову площу вселився відповідач ОСОБА_2. Крім того, саме з часу незаконного вселення відповідача на вищезазначену житлову площу її права надані їй Конституцією України та ЦК України про право на житло та право власності були порушені, оскільки вищевказана квартира складається з двох кімнат  які є прохідними зі спільною кухнею та туалетом. Розділити квартиру в натурі є неможливим, так як і мешкати особам різних полів за нормами санітарних правил.

З часу незаконного вселення відповідача вказує позивачка, її колишній чоловік ОСОБА_3 став зловживати алкогольними напоями. На цій підставі та за втручанням відповідача почалися сварки та порушення її прав як власника квартири. Позивачка також зазначила, що порушено її права на відпочинок, на своєчасне здійснення санітарно-гігієнічних процедур тощо, а вона є літньою людиною. Відповідач постійно порушує правила спільного проживання.

В зв’язку з вищевикладеним позивач звернулася до суду та просить задовольнити її позовні вимоги та виселити відповідача ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник  позивача позов підтримав у повному обсязі який просив задовольнити повністю.

Відповідач з позовом не погодився, пояснив суду, що в зазначеній квартирі він став проживати разом з батьком у зв’язку з тим, що останній є особою похилого віку, постійно хворіє та потребує сторонньої допомоги.

Третя особа на стороні відповідача по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3, суду пояснив, що він заперечує проти позову та наполягає, щоб його син ОСОБА_2 проживав з ним так як він потребує сторонньої допомоги.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 321 та ст. 391 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з вимог ст. 383 ЦК України, власник будинку має право використовувати помешкання для власного проживання.   

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.3 ст.9 Житлового кодексу України ніхто не може бути  виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення.

Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов’язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1, власниками якої є позивачка ОСОБА_4 та третя особа на стороні відповідача  ОСОБА_3, знаходиться  у спільній частковій власності останніх ( а.с. 10).

Крім того, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвали шлюб 01.10.2009 року ( а.с. -8), але мешкають в вищезазначеній квартирі власниками якої вони є відповідно до свідоцтва про право власності.

В лютому 2009року на вищевказану житлову площу без відповідної на то згоди позивачки  вселився відповідач ОСОБА_2. Даний факт сторонами в судовому засіданні не заперечувався.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачка неодноразово зверталась до правоохоронних органів з заявою про порушення відповідачем спільних умов проживання

( а.с.11, 13, 18,19), на що отримувала відмови в порушені кримінальної справи та  постановою Тарутинського РО ГУМВС України в Одеській області від 27.10.2010 року було  притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 згідно ст. 197КУпАП, а саме за проживання без паспорта та також притягнуто до адміністративної відповідальності третю особу по справі ОСОБА_3 за ст. 199 КУпАП, а саме за допущення проживання без паспорту( а.с.46). Крім того, в судовому засіданні відповідач не представив паспорт для огляду на вимогу суду, пояснив, що  зареєстрований в законному порядку в АДРЕСА_2.

Твердження відповідача ОСОБА_2 та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про те, що останній потребує сторонньої допомоги не найшло підтвердження в судовому засіданні.

Отже, суд дійшов до висновку, що відповідач чинить позивачу перешкоди та заважає в користуванні своєю власністю, розпорядженню нею на власний розсуд, не бажає висилитися з квартири в добровільному порядку, що тягне вкрай негативні наслідки для останньої.

           За таких обставин, суд вважає, що права власника мають бути захищені судом, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 про виселення  підлягають задоволенню, як основані на законі, що надасть можливість позивачу розпоряджатися, користуватися і володіти своєю квартирою на власний розсуд.                

          На підставі викладеного, керуючись  ст. 41 Конституції України ст.ст.9, 116 Житлового Кодексу України, ст.ст. 16, 321,368, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України  суд, -

В И Р І Ш И В:

           Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з залученням до участі в справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про виселення – задовольнити.

Висилити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

               Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні,  протягом  10  днів з дня отримання його  копії.

          Суддя:                                                                 Н.  М.  Тончева