Справа № 2-а-622
2007 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇІНИ
02 жовтня 2007 року Ялтинський міський суд АР Крим
у складі: головуючого - Білюнас В,Ю., при секретарі - Меметові Е.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим “про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень”,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з позовом у якому просить суд визнати недійсним висновок Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим № 5954 від 06 липня 2006 року про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,01 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1для будівництва та обслуговування гаража та зобов'язати Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим видати висновок про можливість відводу вказаної земельної ділянки за вказаною адресою та для вказаної нею мети.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що негативний висновок Комітету обґрунтований Постановою Уряду Автономної республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка на даний час не відповідає та суперечить положенням Закону України „Про місцеве самоврядування”, „Про охорону культурної спадщини”, іншим нормативним актам, а значить не підлягає застосуванню. До того ж дії відповідача суперечать висновкам відповідних установ щодо відведення їй земельної ділянки.
Представник Комітету з охорони культурної спадщини АРК у судове засідання не з'явився, повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду письмову заяву о можливості розгляду справи у відсутність представника, заявлені вимоги не визнає, до суду надане письмове заперечення. Позов не визнав з тих підстав, що при дачі висновку позивачу про неможливість відведення земельної ділянки, Комітет керувався Постановою Ради Міністрів АРК № 330 від 16 листопада 1995 року. Земельна ділянка, на яку претендує позивачка, знаходиться в зоні охоронного ландшафту, зона № 11
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд вважає, що позов ґрунтується на вимогах закону і підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної влади. Це означає, що рішення Комітету по охороні культурної спадщини Автономної Республіки Крим не може бути остаточним і підлягає судовому контролю.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Рішенням 12-ої сесії 24-го скликання Гурзуфської селищної Ради № 16 від 19 березня 2003 року, ОСОБА_1надано дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею, 0,01 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування гаража (л.с.7).
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельним ресурсам, природоохоронним і санітарно - епідеміологічним органами, органами архітектури та культурної спадщини.
Комітетом з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим 06 липня 2006 року за № 5954 позивачці видано висновок про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,01 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 - на підставі Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року “Про затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району «Великої Ялти», оскільки земельна ділянка входить в зону охоронювального ландшафту № 11, режим якої не передбачає нове будівництва.
У процесі розробки проекту відводу земельної ділянки на виконання вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України позивачем отримані узгодження головного архітектора Ялтинського міськвиконкому.
З висновків головного архітектора Ялтинського міськвиконкому: №05/5741 від 11 травня 2004 року слідує, що земельна ділянка, проект землеустрою якої розробляється ОСОБА_1, розташована згідно з Генпланом Великої Ялти, будівель за червоною лінією не має, не є об'єктом природно-заповідного фонду та природоохоронного призначення.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом з охорони культурної спадщини .
Разом з тим, пункт 3 статті 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини", містить не безумовну заборону на здійснення містобудівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних, ареалів населених місць, занесених до списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органа охорони культурної спадщини.
Статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини" встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятків.
Згідно зі статтями 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини" зазначені зони повинні бути визначені топографічно.
Але у матеріалах справи відсутні докази того, що межі охоронної зони № 11 є винесеними в натурі на місцевості, існує картографічний матеріал, що дозволяє встановити розташування відповідних меж.
Представником відповідача не було надано суду доказів щодо місцезнаходження охоронної зони № 11, її межі та місце розташування спірної земельної ділянки на складання проекту відводу якої позивачу дано дозвіл згідно з рішенням Гурзуфської селищної ради.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Оскільки відповідачем не надано доказів того, що в районі вищезазначеної земельної ділянки орієнтованою площею 0,01 га, розташованої в АДРЕСА_1, щодо якої позивачем здійснювалися заходи по відведенню, знаходяться будь-які пам'ятники та що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, а саме - до зони охоронюваного ландшафту (зони № 11), також відсутні документи про включення спірної земельної ділянки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землевпорядження та іншої проектно-планувальної документації, межі охоронної зони не визначені на місцевості в натурі, охоронне свідоцтво не видавалося, суд дійшов висновку про те, що цей факт виключає можливість встановлення наявності зони охоронюваного ландшафту в районі спірної земельної ділянки.
Згідно довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів № 3360-2\10-25 від 30.03. 2005 року про склад земельних угодій за статичним звітом Державного комітету України по земельних ресурсах „Облік землі” (форма 6-зем) земельна ділянка площею 0, 01 га розташована за адресою: України, АР Крим, АДРЕСА_1, значиться по обліку: - рядок 2.7.2 (шифр 34) „індівідуальне гаражне будівництво”, по виду земельних угідь - графи 34,49: „ забудовані землі», в тому числі «.інші землі».
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 118, 123 Земельного Кодексу України, ст.ст. 1, 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 17, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим “про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень” - задовольнити.
Визнати висновок першого заступника голови Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК № 5954 від 06 липня 2006 року про неможливість відведення земельної ділянки ОСОБА_1, площею 0,01 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1для будівництва та обслуговування гаража протиправним.
Зобов'язати Республіканський Комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, як суб'єкта владних повноважень, виконати необхідні дії по узгодженню можливості ОСОБА_1відводу земельної ділянки площею 0,01 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1для будівництва та обслуговування гаража.
Постанова суду може бути подана оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ -