Біляївський районний суд Одеської області

Кіпенко 1 м. Біляївка Біляївський район Одеська область Україна 67600

Справа  № 2-256/11

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 січня  2011 року                                                             Біляївський районний суд

                                                                                                     Одеської області

в складі: головуючого судді Крачкової С.В.

при секретарі Дигуляр А.С.

за участю представника позивача  ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом    ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, про визнання правочину дійсним, визнання права власності на автомобіль та зняття з арешту

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати довіреність удаваним правочином, визнати дійсним усний договір купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнати за ним право власності на автомобіль  ВАЗ 210930, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зобов’язати відповідача зняти арешт , а Управління ДАІ – оформити документи на право власності.

          Свої вимоги мотивує тим, що 1.08.2008 р. між ним та ОСОБА_3 в усній формі був укладений договір купівлі-продажу вказаного автомобіля, він сплатив гроші в сумі 2600 доларів США, а відповідач передав йому цей транспортний засіб, реєстраційні документи та оформив довіреність на право користування та розпорядження ним.

          В органах ДАІ право власності на себе він не переоформив за відсутності коштів, повноважень на це та в зв’язку  з арештом транспортного засобу. Вважає, що фактично між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, а тому вважає себе власником  автомобіля  і просить захистити його права.

          В  судовому засіданні  представник позивача наполягав на позові. При цьому пояснив, що ОСОБА_2 фактично придбав у ОСОБА_3 вказаний автомобіль, але не перереєстрував його на своє ім’я з-за відсутності коштів, а в 2010 році йому стало відомо, що на автомобіль накладено арешт.

          Представник відділу ДВС Біляївського РУЮ позов визнала. При цьому пояснила, що при примусовому виконанні рішення Біляївського райсуду нею було накладено арешт на спірний автомобіль і передано його на відповідальне зберігання позивачу.  Відомостей щодо погашення ОСОБА_3 боргу перед банком у виконавчому провадженні не має.

          Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча про день розгляду справи був повідомлений належним чином через оголошення в пресі – газета «Одеські вісті» від  6.01.2011 року.

          Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про день розгляду справи, про що свідчать їх розписки про одержання судової повістки і про причину неявки суд не повідомили.

          Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля ВАЗ 210930, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.с.13)

          1.08.2008 р. ОСОБА_5, який діяв від імені  ОСОБА_3 на підставі довіреності, в порядку передовір’я  цією довіреністю уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від його  (ОСОБА_5) імені розпоряджатись вказаним автомобілем та здійснювати його експлуатацію. (а.с.12)

          Таким чином, домовленість про продаж автомобіля була досягнута не з власником автомобіля, а з особою, що володіла ним на підставі довіреності.

          Згідно ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Розписка від 1.08.08 р. (а.с.11) не може бути прийнята до уваги як доказ укладення угоди оскільки не  є договором і не містить всіх істотних умов договору, а тому   може бути тільки підтвердженням факту передачі грошей.

          Позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу  був укладений між ним та відповідачем в усній формі, але частиною 1 ст. 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

          Відповідно п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМ України №1388 від 7.09.1998 року ( з наступними змінами), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України,або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

          В порушення цих вимог позивач та ОСОБА_3 не здійснили державну реєстрацію транспортного засобу на ім’я ОСОБА_2, а тому він не є власником  спірного майна і на цей час його власником залишається відповідач.

          Таким чином договір купівлі-продажу транспортного засобу не міг укладатись в усній формі.

           З акту опису і арешту майна від 2.03.2010 року (а.с.35-38)   вбачається, що державним виконавцем відділу ДВС Біляївського РУЮ при примусовому виконанні виконавчого листа №2-449, виданого 30.09.2008 року Біляївським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ «Укрсоцбанк»  40 825 грн. 70 коп., було накладено арешт на автомобіль ВАЗ 210930, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 і його передано ОСОБА_2 на відповідальне зберігання.

          Таким чином на цей час існує заборона на відчуження автомобіля.

          Згідно ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа,  яка вважає, що майно , на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

          Оскільки автомобіль належить ОСОБА_3 арешт на автомобіль був накладений відповідно вимог ч.1 ст. 55 вказаного Закону, суд не вбачає підстав для його зняття, так як боржником  ОСОБА_3 не сплачено борг за виконавчим документом.

          Таким чином, позивач не є власником автомобіля, користується ним на підставі довіреності, а тому вказаний транспортний засіб не може бути зареєстрований на його ім’я.

          Враховуючи викладене, законних підстав для задоволення позову суд не знаходить.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст.202, 206, 207, 210, 218,2 35, 244, 245, 319,321, 328, 334, ч.5 ст. 656 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, про визнання правочину дійсним, визнання права власності на автомобіль та зняття з арешту– відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга  протягом 10 діб до Одеського апеляційного суду  через Біляївський районний суд.

ГоловуючийС. В. Крачкова