Справа № 2-2414/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

17 січня 2011 року

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,   

за участі позивача –ОСОБА_1,

за участі відповідача –ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 09.12.2006 р. взяла шлюб із відповідачем, та ІНФОРМАЦІЯ_1 р.  у подружжя народилася дитина –ОСОБА_3,  яка проживає разом із матір’ю та знаходиться на її утриманні; як зазначається позивачем при зверненні до суду одруження виявилося невдалим,  та з 01.07.2010 р. подружжя мешкає окремо, при цьому позивач мешкає разом із батьками, які її утримують. Зазначаючи у позові про те, що   відповідач не надає коштів на утримання дружини, з якою проживає дитина, у позові й заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років в розмірі ? частини доходу відповідача.    

       У судовому засіданні позивач посилалася на обставини, зазначені в позовній заяві, надав аналогічні викладеному пояснення, та  просила суд повністю задовольнити поданий позов.

       Відповідач позов не визнав, скористався правом надання заперечень проти позову та, заперечуючи, пояснив суду, що позивач є працездатною, здійснює  підприємницьку діяльність та отримує дохід, та оскільки ч. 2 ст. 75 СК України  передбачає право на утримання того з подружжя, який є непрацездатним, відсутні підстави для присудження до стягнення з нього аліментів на утримання дружини.

       Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю  з огляду на такі встановлені обставини.   

       09.12.2006 р.  Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1  про що було зроблено актовий запис та видано свідоцтво, та ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у подружжя народилася дитина –ОСОБА_3, яка мешкає разом із матір’ю; мати дитини перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується  відповідною довідкою з ПНВП «Кристал».   

       Відповідно до ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України  дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного; відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

       Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України).

       Частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

       Як було встановлено судом, відповідач є батьком дитини –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитина мешкає разом із матір’ю та домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання позивача, між сторонами у справі, яка розглядалася, досягнуто не було; разом з тим, судом було встановлено, що  відповідач працює (ОСОБА_2 займає посаду заступника начальника сектору східного регіону Відділу претензійно - позовної роботи юридичного управління АТ «ОТП Банк») та має змогу надавати матеріальну допомогу. Разом з тим, при розв’язанні питання щодо розміру аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, суд виходить з приписів  ч. 1 ст. 80 СК України, відповідно до якої  аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і  (або) у твердій грошовій сумі, та ураховує стан здоров'я платника аліментів, який є задовільним, матеріальне становище платника аліментів (останній  працює та отримує заробітну плату),  а також те, що у платника аліментів на утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина не має.

        Водночас, щодо заперечення відповідача проти позову, зокрема, щодо того, що дружина працює, є суб’єктом підприємницької діяльності та отримує дохід, тоді як на виконання  ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги,  то, на переконання суду, дані доводи не є слушними, адже  приписи ч. 2 та ч. 2 ст. 85 СК України  є спеціальними до виниклих між сторонами за цим позовом  правовідносин, та відповідно до закону в даному випадку право на утримання не залежить від того, чи працює особа, та від її матеріального стану. При ухваленні рішення судом також враховується те, що позивач працює та отримує дохід,  та  розмір отриманого позивачем доходу, про який суду було надано відповідні докази, було враховано при  ухваленні судового  рішення, утім, для суду є визначальним те, що дитина не досягла трьох років, дитина мешкає разом із матір’ю, дитина має захворювання на інфекційний мононуклеоз та матір дитини  нею опікується. Разом з тим, щодо посилання відповідача на те, що він мешкає в орендованій квартирі та виконує зобов’язання за кредитним договором,  через що вимушений нести додаткові витрати,  то за ч. 1 ст. 57 ЦПК України  доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, та на виконання ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Оскільки підстави звільнення від доказування у справі, яка розглядалася,  відсутні, та відповідач на підтвердження зазначеного ним не надав жодних доказів щодо здійснення витрат, пов’язаних з орендою квартири та виконанням зобов’язань за кредитним договором, суд вирішував справу на підставі наявних у справі доказів.         

       Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

       Вирішуючи в обов’язковому порядку на виконання ч. 4 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивача при зверненні до суду було звільнено від сплати судового збору  (п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ України «Про державне мито») та не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), через що на виконання ст.  88 ЦПК України, зокрема, її частини третьої та відповідно до якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, з відповідача в дохід держави присуджується до стягнення 51 грн. та 120 грн. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи /відповідно/.  

       Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 3 ст. 88,  ст.ст. 209, 212, 214-215, 367 ЦПК України,  суд                                          

ВИРІШИВ:

       Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини  задовольнити  повністю.    

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання останньої у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2,  починаючи з 26.07.2010 р. та до досягнення дитиною подружжя  – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,  трьох років.     

       Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.     

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти  днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. .               

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги,  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя