Справа № 2-2192/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

26 січня 2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що  28.11.1997 р. уклала шлюб із  ОСОБА_2, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради  м. Дніпропетровська, та від спільного життя подружжя має дітей –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2  Як зазначається позивачем при зверненні до суду, спільне життя подружжя не склалося, останні декілька років чоловік почав погано відноситися до дружини, не приходив до дому, влаштовував сварки та скандали, декілька  разів побивав,  перестав утримувати родину тощо.  Зазначаючи у позові про те, що  у чоловіка є інша жінка, з якої він підтримує шлюбні стосунки, з  жовтня  2009 року подружжя мешкає окремо, сім’я припинила свої існування та її збереження або поновлення шлюбних відносин неможливо, у позові й заявлено відповідну вимогу про розірвання шлюбу та стягнення аліментів у розмірі  40%  від усіх видів заробітку відповідача щомісячно на утримання двох доньок –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2  з  дня подання позову.     

        У судове засідання позивач не з’явилася, водночас надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності із зазначенням про те, що позовні вимоги у частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів підтримує повністю; з приводу вимоги про визначення місця проживання дітей просила суд залишити заяву без розгляду, через що ухвалою суду від 26.01.2011 р. заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині вимог позову про визначення місця проживання дітей було залишено без розгляду.   

        Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

        У судове засідання відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, не з’явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, та не скористався правом надання заперечень  проти позову, у зв’язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України  вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

        Таким чином, суд, дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково з огляду на такі встановлені  обставини.

        Як було встановлено судом,  28.11.1997 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради  м. Дніпропетровська   між сторонами у цій справі було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво; від спільного життя подружжя має дітей –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Утім, спільне життя подружжя не склалося,  чоловік зневажливо відносився до дружини,  перестав утримувати родину, та  з  жовтня  2009 року подружжя мешкає окремо.

        Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; згідно з  ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок  його розірвання.

        Таким чином, суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що  спільне життя подружжя припинено з жовтня  2009 р., а також дійсні та зазначені вище причини  розірвання шлюбу,  які у свою чергу вплинули на шлюбні стосунки, дійшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме  інтересам цього подружжя, що має істотне значення. Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову, суд бере до уваги наявність у подружжя неповнолітніх дітей, які мешкають разом із матір’ю, враховує також їх інтереси та зазначає про те, що задля охорони їх  інтересів  є кращим проживання для дітей  в повній родині, і водночас зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя,  вочевидь свідчать про те, що збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох подружжя, тому суд вважає за необхідне позов у частині вимоги про розірвання шлюбу  задовольнити повністю.      

        Вирішуючи при ухваленні рішення у частині вимоги позову про розірвання шлюбу в обов’язковому порядку   питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, беручи до уваги те, що на виконання ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню до стягнення  сплачені позивачем при подачі позову судові витрати.

        Разом з тим, за ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»за державну реєстрацію актів цивільного стану та за повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв, що видаються у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану, справляється державне мито у розмірі, визначеному законом; на виконання п. 4 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5,  реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за письмовою заявою подружжя або одного з них по пред'явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало чинності, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита. Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо встановленого чинним законодавством (відповідно до п. «б»ч. 5 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»за реєстрацію за вчинення акту по реєстрації розірвання шлюбу державне мито підлягає до сплати в розмірі від 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян)   розміру справляння державного мита за вчинення реєстрації розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану  зазначити, що державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану підлягатиме до сплати в розмірі 8 грн. 50 коп. із особи, яка звертатиметься за вчиненням державної реєстрації  розірвання шлюбу.   

       Щодо вимоги позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 40% від заробітку відповідача, то, на переконання суду, вбачаються підстави для задоволення її частково, виходячи з наступного.       

       Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

       Як було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1  у подружжя  ОСОБА_2 та ОСОБА_1  народилася дитина –ОСОБА_3, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради  м. Дніпропетровська у Книзі записі актів громадянського стану про народження було зроблено відповідний запис та видано  свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1  народилася друга дитина –ОСОБА_4, про що Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського  міського управління юстиції в Книзі реєстрації народжень було зроблено  відповідний запис  та видано  свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4

        Частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

        Утім, як було встановлено судом, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дітей, між сторонами у справі, яка розглядалася,  досягнуто не було, через що для суду, з огляду на вищенаведене,  з метою захисту порушених прав особи, яка звернулася до суду із даним позовом, та через те, що, оскільки обов’язок по утриманню дитини  є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів,   вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача за цим позовом на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх  дітей.

       Разом з тим, щодо визначення розміру аліментів, то відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України  частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття  (ч. 2 ст. 183 зазначеного кодексу).

       На виконання ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Таким чином, оскільки передбачених ст. 184 СК України  випадків у даній справі не встановлено, для суду вбачаються підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів не в заявленому у позові розмірі, а у частці від заробітку, зокрема,  в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж сума, що складається з сум по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку, та до досягнення кожною дитиною повноліття.  Разом з тим, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів, про яке позивачем було заявлено відповідну вимогу, судом  враховується стан здоров'я та матеріальне становище дітей, які є неповнолітніми, мешкають  разом із матір’ю (позивачем), потребують  піклування, утримання, лікування тощо.      

       Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України  аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

       Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами з вимоги позову про  стягнення аліментів на утримання дітей, суд бере до уваги, що на виконання п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»позивача було звільнено від сплати судового збору та не підлягали оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), утім, на виконання ч. 3 ст. 88 зазначеного кодексу, згідно зі змістом якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягають присудженню зазначені судові витрати.  

       Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 88,  ст.ст. 212, 214-215, 224 та ст. 226  ЦПК України, суд            

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей  задовольнити  частково.  

        Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  зареєстрований 28.11.1997 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська  під актовим записом  №996.  

       Державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану  підлягатиме до сплати в розмірі 8 грн. 50 коп. із особи, яка звертатиметься за вчиненням державної реєстрації  розірвання шлюбу.    

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,  на користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі  8,5 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі  30 (тридцяти) гривень.    

        Стягнути з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання неповнолітніх дітей -  ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,  в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж сума, що складається з сум по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку, починаючи з 27.09.2010 р., та до досягнення кожною дитиною повноліття

       Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

       Стягнути з ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_3,   на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120  (ста двадцяти) грн.     

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

      Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

     Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

     Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя