Справа № 2-1402/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

01 лютого 2011 року

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та  Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію на підставі п. 4 ст. 559 ЦК України,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 06.06.2007 р між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-301/355/2007, за яким  банк надав позичальникові кредит в розмірі 170 000 доларів США для купівлі нерухомого майна, та з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 11.06.2007 р. було укладено договір поруки №SR-301/169/2007, за яким ОСОБА_1 зобов’язався перед банком нести солідарну відповідальність з ОСОБА_2 за виконання останнім в повному обсязі своїх зобов’язань за договором кредиту щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафу у випадках та розмірах, передбачених договором кредиту. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, станом на 11.11.2008 р. з боку позичальника виникла заборгованість за відсотками, та станом на 19.01.2010 р. ця заборгованість складає 191 999,81 дол. США, з яких: 159 965,24 дол. США –заборгованість за кредитом, 22 790,88 дол. США –заборгованість за відсотками за користування кредитом, 9 243,69 дол. США –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом тощо, та оскільки ОСОБА_2 не сплачував заборгованість за кредитним договором та відсотків за користування кредитними коштами, заборгованість виникла станом на 11.11.2008 р., та відповідно до п.1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення боргових зобов’язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником, поручителем або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за кредитним договором. Відповідно до п. 1.9.3 кредитного договору у випадку  невиконання позичальником боргових зобов’язань понад 38 календарних днів  банк має право в односторонньому порядку розірвати цей договір. Зазначаючи у позові про те, що оскільки  заборгованість за кредитним договором виникла станом на 11.11.2008 р., банк мав право розірвати договір вже 20.12.2008 р., утім, не скористався даним правом, тим самим припустивши прояв недобросовісної підприємницької діяльності з метою збільшити свої прибутки за рахунок стягуваної у майбутньому пені та відсотків за кредитом з боржника та поручителів, про те, що ПАТ «ОТП Банк»не висунуло будь-яких вимог проти боржника чи поручителя відразу ж коли дізналося про неможливість виконати свої зобов’язання боржником, такої вимоги  не було висунуто й до поручителя, а також про те, що договором поруки не було встановлено строку договору поруки, а зазначено лише момент виконання  зобов’язань за ним лише моментом виконання зобов’язань за основним договором, через що кредитор мав пред’явити вимоги до поручителя шляхом подачі відповідної позовної заяви на протязі шести місяців з моменту настання прострочення платежів (тобто 11.11.2008 р.), але кредитор не пред’являв будь-яких вимог до поручителя у цей період, у позові й заявлено вимогу про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, на підставі п. 4 ст. 559 ЦК України, згідно зі змістом якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

       У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала вимоги позову повністю, надала пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, та просила суд повністю задовольнити поданий позов.    

       Представник відповідача проти позову заперечував, скористався правом надання заперечень проти позову, в яких зазначив про те, що ПАТ «ОТП Банк»є правонаступником всіх прав та обов’язків ЗАТ «ОТП Банк», та про те, що посилання позивача на ст. 559 ЦК України як на підставу для визнання договору поруки таким, що  припинив свою дію, є помилковим та безпідставним, адже строк виконання основного зобов’язання не наступив і заборгованість за кредитом становить в сумі 1 536 228,88 грн. та утворилась по діючим кредитним зобов’язанням; п. 4 ст. 559 ЦК України визначає порядок припинення договору поруки у разі, якщо закінчився строк, встановлений в договорі поруки, чи за умови, якщо такий строк не встановлено. Утім, ані відповідач-1, ані поручитель не виконали зобов’язань перед банком, через що 01.02.2010 р. банком було подано до суду позов до поручителя та основного боржника за кредитним зобов’язанням. 01.02.2011 р. представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, через що справа за згодою представника позивача розглядалася у відсутності представника відповідача.   

       Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову повністю з огляду на такі встановлені факти.                   

       06.06.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником  якого є ПАТ «ОТП Банк»,  та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-301/355/2007, за яким  банк надав позичальникові кредит в розмірі 170 000 дол. США, а позичальник його прийняв на визначених у договорі умовах, з яких, у тому числі, цільове використання кредиту становить  купівля нерухомого майна,  дата остаточного повернення кредиту -  11.06.2031 року; укладаючи  кредитний договір, сторони  за ним погодили, що він набирає чинності з моменту підписання його обох частин сторонами (п. 7.3) і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов’язань по цьому договору в повному обсязі. Як було встановлено судом, з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 11.06.2007 р. було укладено договір поруки №SR-301/169/2007, за яким ОСОБА_1 зобов’язався перед банком відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання боржником його  боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань. Як було встановлено судом, укладаючи договір, сторони за ним  погодили, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися   з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно, та порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо: повернення основної суми боргу (розмір боргових  зобов’язань на дату укладання договору становив 170 000 дол. США), сплати відсотків за користування кредитом, сплата пені за прострочення повернення  кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту.

      Договір поруки набирає чинності з дати його підписання Сторонами (дата Договору) і діє до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором (п. 4.1 договору поруки); відповідальність припиняється після виконання боргових зобов’язань в повному обсязі (п. 4.2 договору поруки).                 

      Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

      Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

      Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

      Утім, як було встановлено судом, зобов’язання за кредитним договором з боку боржника (ОСОБА_2А.) виконано не було, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на  19.01.2010 р. становив, за повідомленням позивача у позовній заяві, 191 999,81 дол. США, та судом було встановлено, що на момент розгляду справи заборгованість за кредитним  договором з боку боржника погашена не була, що й стало приводом для звернення  ПАТ «ОТП Банк»до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та заявленою у позові вимогою про стягнення  ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як солідарних боржників, 1 536 228,88 грн.

      Згідно зі змістом  ч.ч. 1-3 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.  

      Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя  протягом одного року від дня укладення договору поруки  (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

      Як було встановлено судом, укладаючи договір поруки, сторони за ним визначили строк його дії, зокрема, відповідно до п. 4.1 договору поруки договір поруки набирає чинності з дати його підписання Сторонами (дата Договору) і діє до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором, та згідно зі змістом п. 4.2 договору поруки  відповідальність за ним припиняється після виконання боргових зобов’язань в повному обсязі, а саме, як вбачається з кредитного договору, строк виконання боргових зобов’язань за ним було визначено у кредитному договорі настанням 11.06.2031 р., тобто датою остаточного повернення кредиту. Таким чином,  на переконання суду, не є слушними доводи позивача щодо того, що оскільки заборгованість за кредитним договором виникла станом на 11.11.2008 р., банк мав право розірвати договір вже 20.12.2008 р., утім, не  скористався  даним правом, не висунув  будь-яких вимог проти боржника чи поручителя відразу ж коли дізнався про неможливість виконання зобов’язання боржником, такої вимоги  не було висунуто й до поручителя, через що договір поруки є таким, що припинив свою  дію, адже ч. 4 ст. 559  ЦК України тлумачиться позивачем інакше, ніж зміст цієї правової норми,  та позивачем не враховується те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання самого строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

     Так статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Отже, юридичне значення для вирішення виниклого між сторонами за цим позовом спору  має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з  якою пов'язано його початок. Як було встановлено судом та вже зазначено у цьому рішенні, в договорі поруки визначено строк його дії  (п. 4.1 договору поруки): договір поруки набирає чинності з дати його підписання Сторонами (дата Договору) і діє до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором, та згідно зі змістом п. 4.2 договору поруки  відповідальність за ним припиняється після виконання боргових зобов’язань в повному обсязі. Таким чином, виходячи зі змісту приписів  ст.ст. 251, 252, 253, 530 ЦК України та умов договору поруки та кредитного договору,  на переконання суду, у позивача відсутні підстави вважати, що договором поруки не було встановлено строку договору поруки, як й відсутні правові підстави для тверджень про сплив шестимісячного строку для пред’явлення вимоги до поручителя,  а відтак на момент звернення позивача до суду з даним позовом порука не припинилась; за вимогами закону та умов договору  поруки банк має  право звернутися до поручителя із позовом, починаючи як з дня порушення боржником за кредитним договором забезпеченого порукою зобов’язання, так й протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто у цій справі протягом шести місяців, починаючи з 11.06.2031 року. Разом з тим, з огляду на матеріали справи, на переконання суду, не є слушними доводи позивача щодо того, що будь-яких вимог від кредитора про наявність заборгованості за основним договором на адресу поручителя  не надходило, і дане не є підставою для звільнення останнього від цивільно-правової відповідальності,  оскільки договір поруки, укладений з додержанням вимог ст. 207 ЦК України, є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, а одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

       Керуючись ст.ст. 10, 11, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд                                   

ВИРІШИВ:

       В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та  Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію на підставі п. 4 ст. 559 ЦК України відмовити повністю.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.               

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя