Справа № 2-155/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

при секретарі  Сало А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в Сокальський районний суд з позовом до відповідачів про усунення від права на спадкування за законом. Позов мотивує тим, що   ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 48 років помер її брат, ОСОБА_5, про що Сокальським відділом РАЦС Львівської області вчинено актовий запис № 114 від 26 червня 1997 р. і  видано  Свідоцтво про смерть НОМЕР_1. Після смерті брата відкрилася спадщина  на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, що належав братові на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори, реєстровий № 401 від 31.01.1992р. та реєстраційного посвідчення, виданого ДКП ЛОР « Червоноградське МБТІ» , реєстровий  № 748 від 14.04.1992 р.   На спадкове майно брат  заповіту не складав.  Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги після смерті  брата є його діти – відповідачі  та третя особа по справі.   Спадщину після смерті свого батька, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не прийняли, оскільки  з 1985 року  після розірвання шлюбу між братом та його першою дружиною  переїхали  на інше постійне місце проживання в АДРЕСА_2,  разом з ним до дня його смерті в спадковому будинку не проживали, заяву про прийняття спадщини  в строк, встановлений законом  в нотаріальну контору не подали.

  Спадкоємець першої черги  ОСОБА_4 на день смерті батька була неповнолітньою і пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин. Рішенням Сокальського районного суду  їй встановлено  додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини і  на даний час  в Сокальській державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа  після смерті брата.  На даний час їй відомо, що на спадкове майно також претендують діти брата від першого шлюбу – відповідачі по справі, хоча  відповідач-2  в приватній розмові повідомляв її, що має намір відмовитися від прийняття спадкового майна.     Прийняття відповідачами спадщини порушує право на спадкування ОСОБА_4, оскільки вона вважає, що спадкувати має лише вона, так як на день смерті батька  була неповнолітньою.  А відповідачі не можуть спадкувати після смерті батька, оскільки, будучи повнолітніми  та працездатними та маючи можливість надавати допомогу  хворому батькові ухилялися від надання такої безпідставно. З 1991 року брат тяжко захворів на  епілепсію з приводу якої лікувався  протягом тривалого часу.   Періодично брат мав приступи, внаслідок яких втрачав пам'ять та здатність самостійно пересуватися. Згідно наказу  Міністерства охорони здоров’я України від 13.07.2005 № 350, Епілепсія — гетерогенна група захворювань, які характеризуються повторними, спонтанно виникаючими нападами. Епілептичний напад є основним симптомом епілепсії і клінічним проявом гіперсинхронних розрядів у нейронах головного мозку. Відповідно до вільної енциклопедії «Вікіпедії», Епілептичний припадок починається раптово, іноді у хворого виникає передчуття його, головний біль, дратливість тощо. Під час нападів спостерігається втрата свідомості, конвульсивні рухи рук, ніг. Після кожного чергового приступу  брат   неадекватно поводив себе, втрачав пам'ять, не міг самостійно  обслуговувати себе в зв’язку із чим був у безпорадному стані і потребував  стороннього догляду.

  Крім того, брат  після  припинення фактичних шлюбних відносин з матір’ю ОСОБА_4  почав  зловживати спиртними напоями, що ще більше загострювало перебіг його хвороби.    З моменту хвороби і до дня його смерті догляд за братом здійснювала лише вона особисто.       Вважає, що відповідачі по справі  не мають права на спадкування після смерті її брата, а їхнього батька, оскільки згідно із ст.1224 ЦК України вони мають бути усунені від права на спадкування, позаяк ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.   Під час чергового приступу, коли вона перебувала  на городі, він  втратив свідомість і впав, вдарившись до сходів та від отриманої черепно-мозкової травми помер.   За весь час лікування брата відповідачі жодного разу не поцікавилися де він, що з ним, і за які кошти лікується, не відвідували його.  У зв’язку з тяжкою хворобою брата, внаслідок якої він  постійно перебував під загрозою приступу  і каліцтва вона була змушена постійно знаходитися поруч із ним, допомагати братові та підтримувати його морально, доглядати за будинком та господарством. Крім того, вона за мізерну свою пенсію забезпечувала себе та брата матеріально, чим відмовляла собі у всьому, оскільки була змушена сплачувати самостійно рахунки за братове лікування, комунальні послуги, а також утримувати себе та брата.     Відповідачі виявилися безвідповідальними особами, які не надавали своєму батькові жодної допомоги, якої він потребував за станом здоров’я, хоча зобов’язані за законом і були в змозі таку надавати.  На той час батько через  тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував постійного піклування та догляду, а відповідачі  взагалі відмовилися доглядати батька і спілкуватися з ним. Внаслідок цього взаємовідносини між батьком і відповідачами взагалі не існувало. Вона неодноразово просила відповідачів врахувати стан здоров’я батька та відновити колишні відносини, зважаючи на те, що разом з відповідачами їм  було б легше доглядати за тяжко хворим батьком. Вважає, що відповідачі під час тяжкої хвороби батька, який був у безпорадному стані, мали можливість, але свідомо ухилялася від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки, оскільки достатньо матеріально забезпечені, відповідачка 1 проживає з сім’єю у м. Львові, має власне  житло,  є забезпечена, а відповідач 2 виїжджає на заробітки. Враховуючи тривале ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю, вона була вимушена: - запозичувати грошові кошти на ліки та достатнє харчування для брата;  заощаджувати для себе на харчуванні, одязі;  здійснювати догляд за хворим братом. Її коштів на його лікування та утримання будинку не вистарчало. Протягом всього часу брат, окрім фізичного болю, який спричиняла йому хвороба, зазнавав душевних страждань у зв’язку з поведінкою відповідачів, постійно покладав надію, що відповідачі змінять своє ставлення до нього, однак вони говорили, що не бажають підтримувати стосунки з батьком, приїхали лише на похорон батька, однак  грошей на поховання не надавали. Крім того, до дня смерті брат проживав разом з нею, вона  надавала йому необхідну допомогу, доглядала його, допомагала  дотримуватися належного санітарного стану, в нас були хороші  родинні відносини.

   Відповідно до п. 6. Постанови Пленуму Верховного суду України N 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування »  правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується  особи, яка зобов'язана була  утримувати  спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку  щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).  При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання  допомоги, її  необхідність  для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання  такою   особою  встановленого   законом   обов'язку.  За ст. 1224 ЦК України  особа  може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде доведено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцю який через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво  був у безпорадному стані.   

     Безпорадним слід  розуміти стан  особи, зумовлений  похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити  умови  свого  життя,  потребує  стороннього  догляду, допомоги та піклування. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна  давність встановлюється тривалістю у три роки. Вказаний термін вона пропустила з поважних причин, оскільки спір щодо спадкування майна брата виник лише після подання  ОСОБА_4  заяви про прийняття спадщини  та відкриття спадкової справи.   З тих підстав просила суд  визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду з вказаним позовом та відновити його,  усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від спадкування за законом  після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 48 років в м. Сокалі Львівської області.  

05.01.2011р. третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 подала позов до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, навівши аналогічні мотиви та вимоги як і у позові ОСОБА_1 (крім позовної вимоги про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до суду з позовом).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала. Суду надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що покійний ОСОБА_5 є її рідним братом. Їхні батьки побудували житловий будинок АДРЕСА_1. В одній частині житлового будинку проживав її брат, а в другій до цього часу проживає вона. Відповідачі по справі є її племінниками, а дітьми ОСОБА_5 від першого шлюбу. Після розлучення їхніх батьків, останні до батька не навідувались, не допомагали йому матеріально. Вона одна опікувалась братом, варила йому їсти, доглядала, купляла ліки, проте юридично опіки над ним не оформляла. Її брат до кінця своїх днів працював на хімзаводі та отримував заробітну плату. Після його смерті вона отримала у 2000р. заборгованість по його заробітній платі. ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями (мав запої тиждень – два), від чого мав епілептичні припадки, які також послужили і причиною його смерті. Раніше вона не зверталась до суду з позовом про усунення відповідачів від спадкування, оскільки не знала законів. Вважає, що спадкове майно має прийняти третя дитина її брата – ОСОБА_4 З її матір»ю ОСОБА_6 її брат перебував у фактичних шлюбних відносинах з 1987-1988 р.р., вони разом проживали в АДРЕСА_3.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4 поданий нею позов та позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала повністю. Надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовах.

Представник позивача ОСОБА_1 та третьої особи з самостійними вимогами    ОСОБА_4  – ОСОБА_7 повністю підтримала позовні вимоги своїх довірителів. Суду  пояснила, що відповідачі пропустили строк позовної давності для прийняття спадщини після смерті свого батька. В свою чергу позивач ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом з поважних причин, оскільки спір між сторонами відносно спадщини виник лише рік тому. ОСОБА_1 вважала, що ніхто не претендує на спадок після смерті її брата. ОСОБА_1 самостійно здійснювала догляд за братом, який перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду, оскільки зловживав спиртними напоями, в нього були запої по кілька днів, він мав епілептичні припадки. Крім того, ОСОБА_1 сплачувала за свого брата заборгованість за комунальні послуги. ОСОБА_1 не думала про те, щоб збирати чеки про купівлю для брата їжі та ліків, а надавала йому реальну допомогу. Відповідачі жодного разу не поцікавилися про стан здоров»я свого батька, не забезпечували його матеріально, не оплатили витрати на його поховання. В матеріалах справи є підтвердження, що ОСОБА_5 хворів на епілепсію. ОСОБА_5 помер у віці 48р., а це означає, що в нього були проблеми із здоров»ям. З показів свідків, які працювали разом з ОСОБА_5, встановлено, що бували такі випадки коли ОСОБА_5 не виходив на роботу. У цих випадках, коли була потрібна його допомога під час аварії на виробництві, то за ним спеціально приїжджали працівники з хімзаводу та забирали його на роботу. Стосовно заявленого позову третьою особою ОСОБА_4, то вона є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_5, яка прийняла спадщину. ОСОБА_4 раніше не зверталась з даним позовом, так як їй не були відомі факти, які були викладені у позові ОСОБА_1 Просила суд задовольнити позови її довірителів.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовів  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заперечили.

Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що коли йому виповнилося 18 років в 1993р. він поїхав за кордон на заробітки. Лише в 2006р. він повернувся на Україну. За час перебування його на заробітках жодного разу його тітка ОСОБА_1 не звернулась до нього з проханням надати будь-яку допомогу його батьку. Ніхто з родичів ніколи не повідомляв його, що  батько знаходиться у безпорадному стані, тяжко хворіє, потребує стороннього догляду. Якби батько до нього звертався за допомогою він обов»язково б пішов на зустріч. Позови пред»явлені з метою незаконного позбавлення його та його сестри ОСОБА_2 спадщини після смерті батька. Він взнав про спадкове майно лише тепер, так як його тітка ОСОБА_1 завжди говорила, що спірний житловий будинок повністю належить їй. Тітка ніколи не згадувала, що батько є власником  ? частини житлового будинку в м.Сокаль по вул.Сірка, 2. на похороні батька він не був, так як в той час перебував за кордоном. Зі слів родичів йому стало відомо, що фінансування витрат на поховання батька здійснював хімзавод. З тих підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що  коли розлучились її батьки, вона вже була повнолітньою. Причиною розлучення було надмірне зловживання батьком алкоголю, його подружня зрада. Після розлучення вона та її брат ОСОБА_3 разом з матір»ю пішли проживати до бабці в м.Сокаль. В 1986р. вона поступила в ВУЗ м.Луцьк.  В 1991р. після закінчення навчання вона повернулась додому в м.Сокаль в цьому ж році вона вийшла заміж за військового ОСОБА_9 На весілля вона їздила просити батька, який на той час проживав з другою жінкою в с.Ільковичі. В день весілля батько прийшов її привітати в РАЦСу. У зв»язку із військовою службою її чоловіка перевели в с.Шегині Мостиського району Львівської області, тому з 1992 - 2002р.р. вони переїхали туди проживати. Коли у неї в 1992р. народилась перша дитина – син ОСОБА_10, то хрестини проводили в м.Сокаль. На хрестинах був присутній і її батько. Таким чином, вона не втрачала зв»язку із батьком, коли приїжджала в м.Сокаль то завжди з ним бачилась. Батько жодного разу їй не сказав, що важко хворіє, що йому потрібна стороння допомога, що він перебуває у безпорадному стані. Жодного разу про це не повідомила і її тітка ОСОБА_1 Батько до кінця свого життя працював, отримував заробітну плату. Вона лише під час розгляду справи в суді почула, що її батько хворів на епілепсію. А те що батько вживав спиртні напої не означає, що він перебував у безпорадному стані – він сам себе доводив до такого стану. Крім того, якби він хворів на алкоголізм, він би перебував на обліку у лікаря нарколога. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що опікувалась своїм братом, проте жодного разу не порушила питання про його  лікування від алкогольної залежності. Вона приїжджала до батька на похорон. Від родичів чула, що батька ховають за кошти хімзаводу. Їхня родина жила в мирі та злагоді. Вона та її брат перебували у хороших стосунках з тіткою ОСОБА_1 Проте, як їм зараз стало відомо, тітка приховала від них факт, що їхній батько був власником 1/2 частини житлового будинку: вона постійно стверджувала, що весь будинок належить їй. Тому вони раніше не порушували питання про прийняття спадщини після смерті батька. Лише тепер коли їхня тітка мала намір оформити спадок після смерті їхнього батька на себе та звернулася до них із проханням надати їй заяви- відмови від спадщини, вони зрозуміли, що являються спадкоємцями.  Крім того, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропустили строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом. З тих підстав просила суд  відмовити у задоволенні поданих ними позовів.

Представник відповідачів – ОСОБА_11 в судовому засіданні повністю підтримала своїх довірителів. Суду пояснила, що ОСОБА_1 не є належним позивачем, так як є спадкоємцем другої черги при наявності спадкоємців першої черги. Позивачі не надали суду жодних переконливих доказів, що ОСОБА_5 тяжко хворів, перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_5 хворів на епілепсію. Крім того, відсутні докази про те, що ОСОБА_1 через хворобу брата купляла для нього ліки. Якби її брат серйозно хворів на алкоголізм, чому вона не порушувала питання про його лікування, не оформила опікунство над ним. ОСОБА_5 до кінця свого життя працював на хімзаводі, отримував заробітну плату, що підтверджується долученими до справи документами та показами свідків. Самостійно розпоряджався своїми доходами. Фінансування витрат на поховання ОСОБА_5, як було з»ясовано в судовому засіданні, здійснювала адміністрація хімзаводу, де працював спадкодавець.  В судовому засіданні позивачі не заперечували той факт, що жодного разу ОСОБА_5 не звертався до своїх дітей – відповідачів по справі з проханням надати йому допомогу. З такими питаннями також не зверталась до відповідачів і ОСОБА_1  Крім того, просила суд  відмовити у задоволенні позовів, у зв»язку з тим що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом. Позивач ОСОБА_1 не навела жодної поважної причини пропуску строку позовної давності.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він є чоловіком відповідача по справі ОСОБА_2 Зі своїм батьком його дружина підтримувала відносини, хоч і проживала їхня сім»я не в м.Сокаль, а в с.Шегині Мостиського району Львівської області. Коли в них народився син у 1992р., вони приїхали в м.Сокаль до брата дружини ОСОБА_9, де справляли хрестини. На христинах також був присутній і батько дружини. ОСОБА_5 не був хворим, він хіба хворів на алкоголізм. Він до кінця своїх днів працював, отримував заробітну плату, не потребував стороннього догляду так як міг сам себе обслуговувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є безпідставними та спрямовані на позбавлення його дружини та її брата спадщини.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він проживає по сусідству з позивачем ОСОБА_1 З покійним ОСОБА_5 він товаришував. Коли він перебував у шлюбі з першою дружиною ОСОБА_13., то проживали вони добре, він свою першу дружину дуже кохав. Після розлучення з ОСОБА_13. ОСОБА_5 почав пити.  Про те, що він важко хворів йому нічого невідомо. Лише знає, що у ОСОБА_5 були епілептичні припадки від зловживання алкоголю, в нього міг бути запой по одному тижню. Під час запою він не виходив  з дому, лежав на ліжку, його сестра ОСОБА_1 приносила йому їсти, прибирала за ним. Коли зустрів ОСОБА_6, з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах,  ОСОБА_5 трохи перестав пити. Йому невідомо чому ОСОБА_5 не лікувався від алкоголізму.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що вона є невісткою позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями, нікому не був потрібен, лише його сестра ОСОБА_1 його доглядала, коли в нього були запої.  Діти ОСОБА_5 від першого шлюбу до нього не приїжджали, лише приїхали на його похорон. ОСОБА_5 хоронили за кошти його сестри ОСОБА_1 та кошти хімзаводу.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що він є сином позивача     ОСОБА_1, покійник ОСОБА_5 є його рідним дядьком. Вони разом прожили в одному житловому будинку понад 30 років. ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями, під час запоїв, які тривали один-два тижні він не виходив з будинку, в цей критичний період його доглядала його мати ОСОБА_1. Епілептичні припадки у нього були від горілки, він сам довів себе до такого стану. Коли його дядько не пив – тоді був нормальною людиною.  Діти ОСОБА_5 від першого шлюбу до нього не приїжджали, лише приїхали на його похорон. ОСОБА_5 хоронили за кошти його матері ОСОБА_1 та кошти хімзаводу.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що був безпосереднім керівником ОСОБА_5 - займав посаду начальника цеху водопостачання заводу хімічного волокна. ОСОБА_5 на будь-яку важку хворобу  не хворів. Сьогодні в суді він вперше почув, що в нього були епілептичні напади. ОСОБА_5 як і багато його колег вживав спиртне, але щоб він хворів на алкоголізм - йому про це нічого невідомо. ОСОБА_3 був хорошим  спеціалістом, займав посаду бригадира, тому вони не один раз, коли на заводі траплялась аварія, в нічний час приїжджали за ним додому. Жодного разу на роботу до ОСОБА_5 карета швидкої не приїжджала. ОСОБА_5 до кінця свого життя працював на хімзаводі та отримував заробітну плату.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.

В силу ч.5 ст.1224 ЦПК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги  спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво  був у безпорадному стані.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про судову практику у справах про спадкування"  безпорадним  слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може  самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред"явлена особою, для якої таке усунення  породжує пов"язані зі спадкуванням права та обов"язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування  з підстав передбачених у ч.2 ст.1259 ЦК України.

Як встановлено з оглянутих копій свідоцтв про народження батьком: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (їхня мати – ОСОБА_13) та ОСОБА_4 (мати ОСОБА_6) є ОСОБА_5.

Відповідно до оглянутих в судовому засіданні свідоцтв про народження ОСОБА_5 та  ОСОБА_1, їхніми батьками були ОСОБА_18 та ОСОБА_19.

Згідно рішення Сокальського районного суду від 18.11.1986р. шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 – розірвано.

З реєстраційного свідоцтва  від 14.04.1992р. вбачається, що ОСОБА_5 є  власником ? частини житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_18

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власницею ? частини житлового будинку АДРЕСА_2.

З оглянутого свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Актом судово-медичного дослідження №37 від 26.06.1997р. встановлено, що смерть      ОСОБА_5 наступила від закритої внутрічерепної травми, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливи під оболонки головного  мозку і ускладнилась набряком головного мозку, тілесні ушкодження мають ознаки важких тілесних ушкоджень.

Згідно відповіді головного лікаря Сокальської ЦРЛ ОСОБА_5 26.06.1997р. був госпіталізований в лікарню з діагнозом епілептичні напади (закрита черепно-мозкова травма), забій головного мозку.

З відповіді на запит головного лікаря Сокальської ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 на «Д» обліку в невропатолога, психіатра і нарколога не знаходився і інвалідність з приводу будь-якого захворювання не надавалась.

Суд критично оцінює доводи позивача ОСОБА_1 та третьої особи  ОСОБА_4, що  спадкодавець ОСОБА_5 тяжко хворів на епілепсію з приводу чого лікувався протягом тривалого часу. Оскільки ОСОБА_5 не перебував на обліку в лікарів невропатолога та психіатра з приводу хвороби – епілепсії, в матеріалах справи відсутній висновок лікаря, що він хворів на цю хворобу. А періодичні епілептичні приступи, як було з»ясовано в судовому засіданні з пояснень сторін, свідків були викликані надмірним вживанням  ОСОБА_5 алкоголю (алкогольна епілепсія). Як встановлено з пояснень позивача ОСОБА_1, саме через епілептичні напади її брат впав та отримав важкі тілесні ушкодження внаслідок яких настала смерть.

Відповідно до відповіді начальника управління праці та соцзахисту населення Сокальської РДА від 18.11.2010р. ОСОБА_5 в їхньому управлінні ніяких видів державних допомоги та компенсацій не отримував.

Згідно архівних довідок державного архіву Львівської області ОСОБА_5  від 15.11.2010р. та 22.11.2010р. працював  слюсарем ремонтником цеху водопостачання і каналізації на Сокальському заводі хімічного волокна, отримував заробітну плату  з 1993-1997р.р., та був виключений із списку працівників заводу посмертно з ІНФОРМАЦІЯ_1 Таким чином, він працював на заводі до своєї смерті.

Крім того з оглянутих в суді рішень Сокальського районного суду вбачається, що син спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 06.12.2001р. був визнаний в судовому порядку безвісно відсутнім Вказане рішення суду було скасовано в судовому порядку лише 25.02.2010р.

В свою чергу з довідки Державної прикордонної служби України від 15.11.2010р. вбачається, що сім»я ОСОБА_2 (чоловік, двоє дітей) з червня 1992- 2002р.р. проживала у службовому житловому приміщенні БОС  1/3 закритого військового містечка с.Шегині Мостиського району Львівської області. Таким чином, відповідачі проживали від батька окремо

З пояснень сторін та свідків в суді було з»ясовано, що ОСОБА_5 жодного разу не звертався до своїх дітей – відповідачів по справі з проханням надати йому допомогу, не повідомляв їх, що важко хворіє та потребує стороннього догляду.

З наведених підстав, суд переконується, що ОСОБА_5 не перебував у безпорадному стані зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, міг  самостійно забезпечити умови свого життя, не потребував стороннього догляду, допомоги та піклування - позивачі не надали суду жодних переконливих доказів про це.

Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про усунення від  права на спадкування за законом  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5  слід відмовити.

Крім того, позивач покликається на поважність причини пропуску нею позовної давності на звернення до суду з даним позовом за захистом порушеного права чи інтересу. Проте, на думку суду зазначена позивачем  ОСОБА_1 в позові причина пропущення цього строку є неповажною. Окрім того, цей строк слід рахувати з моменту відкриття спадщини з часу смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 (минуло більше 13 років). Крім того, відповідачі заявили в суді клопотання про застосування позовної давності.Тому у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до суду слід відмовити. З позовною вимогою про поновлення цього строку третя особа з самостійними вимогами – ОСОБА_4 до суду не зверталась.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позови ОСОБА_1 та    ОСОБА_4  є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст.ст. 267, 1224, 1261-1262 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

В позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом та усунення від права на спадкування за законом – відмовити.

В позові третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:                                                                                       Л.  Ю.  Фарина