2-123/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.02.2011  

Лутугинський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Чуванової А.М.

                 при секретарі  Краснянській О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лутугине справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання державного акту на землю недійсним та про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; треті особи: Лутугинське комунальне підприємство БТІ, відділ Держкомзему у Лутугинському районі, Білівська селищна рада Лутугинського району Луганської області, ОСОБА_3,-     

                                                     ВСТАНОВИВ:                                                                                                                          

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що їй на підставі рішення Білівської селищної ради від 27 червня 1961 року була виділена земельна ділянка розміром 700 кв.м для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. На підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво будинку був збудований будинок і встановлена огорожа з суміжною земельною ділянко відповідача; згідно технічного паспорту розмір земельної ділянки складає 746 кв.м. З 2008 року у них з відповідачкою існує спір по межі суміжних земельних ділянок, і у 2010 році зі слів сусідки їй стало відомо, що відповідач приватизувала свою земельну ділянку із врахуванням 70 см, які їй було виділено ще у 1961 році, приватизацію провела без згоди позивача. Посилаючись на те, що добровільно вирішити питання з ОСОБА_2 по межі вона не може, вони постійно конфліктують, відповідач встановила огорожу з вулиці, відступивши від своєї огорожі до її земельної ділянки 70 см. Позивач просить визнати незаконною приватизацію земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_4, скасувати державний акт від 9 жовтня 2009 року на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 усунути позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована по вулиці АДРЕСА_1 зобов’язавши ОСОБА_2 знести незаконно встановлену огорожу між суміжними земельними ділянками.

           У попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги. Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала, додатково пояснила, що при складенні технічної документації враховувався розмір та фактичне користування земельною ділянкою, і позивач користувалася саме встановленим розміром - 746 кв.м., після ж незаконної приватизації площа земельної ділянки позивача зменшилася на 109 кв.м. Подружжя ОСОБА_1 не підписували акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки відповідача, акт наданий до справи не має дати, підписи в ньому не завірені.  

Представник відповідача - ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення, та пояснила, що чоловіку відповідача відповідно до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 20.06.1956 року, укладеному на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської райради від 11.06.1956 року №14, була передана у безстрокове користування земельна ділянка площею 850 кв.м для будівництва житлового будинку. Неодноразово проводилася технічна інвентаризація цих двох суміжних земельних ділянок, в цій документації було враховано, що фактична межа з боку належних відповідачеві кухні та сараю проходить на відстані 70 см від зовнішньої стіни кухні та сараю. З позивачем було погоджено межі, вона розписалася в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки відповідача. Вважає, що 46 кв.м у позивача виникли за рахунок 70 см за флігелем відповідача, ніхто їх територію не захоплював. В державному акті від 9 жовтня 2009 року на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2, вказаний розмір земельної ділянки - 0,0963 га. За межу між суміжними ділянками постійні сварки, третя особа намагалася вчинити навіть бійки.  Просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, які вважає безпідставними і необґрунтованими.

Представник третьої особи Лутугинського комунального підприємства БТІ - Гончарова Н.В. в судовому засіданні з позовними вимогами погодилася, пояснила, що в 2010 році вона виходила на місце розташування спірних земельних ділянок, виявила, що у ОСОБА_2 розмір земельної ділянки став більшим на 109 кв.м за рахунок 70 см суміжної ділянки. В 1951 році у ОСОБА_2 земельна ділянка була площею 850 кв.м. Згідно плану у ОСОБА_2 в 1963 році ширина земельної ділянки складає 15.65 кв.м, кухня їх знаходиться на межі, сталася накладка, оскільки за літньою кухнею показано 70 см; розмір земельної ділянки по червоній лінії в АДРЕСА_1 по матеріалах інвентаризації 1966 року і по фактичному землекористуванню складає 25,80 см; в 1961 році площа цієї ділянки складала 700 кв.м, а в 1966 році за фактичним користуванням стала 746 кв.м.

Представник третьої особи відділу Держкомзему у Лутугинському районі - Глущенко С.А. з позовом не згодна, в судовому засіданні пояснила, що державний акт  від 9 жовтня 2009 року на право власності на земельну ділянку виданий правомірно, позивач ставила свій підпис, проведені були зйомки. Різниця в 109 кв.м може бути, оскільки площа, вказана в технічному паспорті, не може бути орієнтиром, як і технічний паспорт БТІ не є документом, на підставі якого встановлюються розміри ділянок при видачі державних актів на землю. ОСОБА_1 необхідно зробити кадастрову зйомку, оскільки в технічному паспорті всі площі орієнтовні. Якщо і був захват землі, то ОСОБА_2 в цьому не винувата.

Представник третьої особи Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області - Орлова Л.А. з позовом не погодилася, в судовому засіданні пояснила, що план БТІ не є документом, що підтверджує розмір земельної ділянки. В даному випадку відхилень великих немає, різниця у них в 46 кв.м, на 109 кв.м збільшилась площа суміжного землекористувача, приватизація законно проведена, позивач сама розписалася в акті, рішення селищної ради правомірне. ОСОБА_2 звернулась з приводу приватизації своєї землі, просила 854 кв.м, але отримала 963 кв.м, тому що план БТІ неточний.

Представник третьої особи - ОСОБА_3 з позовом згоден, в судовому засіданні пояснив, що позивач - його дружина, вони живуть разом 50 років, з 1959 року взяли землю, разом збудували у шлюбі житловий будинок. Не знав, що ОСОБА_2 приватизувала землю, в результаті вона відібрала у них 70 см, з-за цього у них постійні сварки. Ні він, ні його дружина не підписували акт погодження меж земельних ділянок, вони з дружиною на даний час не можуть приватизувати свою землю, якою вони користуються фактично все життя, вважає, що приватизацію землі ОСОБА_2 слід скасувати.

          Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

         Способи захисту прав громадян на земельні ділянки визначені ст. 152 Земельного кодексу України і передбачають рівні умови захисту прав на землю, право вимагати усунення порушень свого права шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Тобто відновлення прав позивачів можливе у зазначений ними спосіб.   

         Згідно із ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи, щодо володіння чи користування земельною ділянкою, таких акт визнається недійсним.

           Відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку за адресою  АДРЕСА_2, серія ЯЕ №484691 від 09.10.2009 року, ОСОБА_2 на підставі рішення 21 сесії 5 скликання Білівської селищної ради від 12.03.2009 року №42 надана у власність земельна ділянка площею 0,0963 га (а.с.18-оборот). Згідно заяви до голови Білівської селищної ради від 02.10.2008 року  (а.с.75) ОСОБА_2 просить дати дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,0854 га. Відповідно рішення Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області 21 сесії 5 скликання №42 від 12.03.2009 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0963 га. Відповідно генерального плану 1963 року (а.с.65) та технічного паспорту 2006 року(а.с.19) загальна площа земельної ділянки відповідачки складає 854 кв.м. Згідно генерального плану 1966 року (а.с.63) та технічного паспорту 1991 року (а.с.16-17) загальна площа земельної ділянки ОСОБА_1 складає 746 кв.м. Із довідки інспектора Лутугинського КП БТІ (а.с.51) вбачається, що сталася накладка суміжних земельних ділянок позивача та відповідача на 70 см.

        Судом встановлено, що позивач та відповідач є суміжними землекористувачами. При цьому позивач є власником житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 і користується земельною ділянкою з 1966 року площею 746 кв.м. Відповідач з 1963 року користується земельною ділянкою 854 кв.м, а з 2009 року згідно державного акту є власником земельної ділянки 963 кв.м. На підставі поданої відповідачем заяви до місцевої селищної ради про приватизацію 0,0854 га, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0963 га; збільшення розмірів земельної ділянки сталося при проведенні робіт із землеустрою. Наведені факти підтверджуються поясненням сторін в судовому засіданні та вищезазначеними документами.

Відповідно до ч.1 ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як вбачається із копії акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі відповідача (а.с.25) , у такому не зазначено дати його складення, не зазначено меж земельної ділянки, не описано і не зазначено положення меж на місцевості. Вказаний акт, крім того, не підписаний головою Білівської селищної ради та не має печатки цієї ради. З пояснень представника позивача ОСОБА_1 та третьої особи - ОСОБА_3 (співвласників будинку АДРЕСА_1 вбачається, що фактично встановлення і узгодження меж земельної ділянки відповідача проведено не було, підписи у вказаному акті ніхто з подружжя не ставив.

Відповідно до вимог ч.2 ст.118 ЗК України для приватизації земельної ділянки необхідним є встановлення та узгодження розмірів такої.

Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст.198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

П.п.1.12-1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 4.05.1999 року ( з наступними змінами та доповненнями) передбачено порядок встановлення та узгодження меж земельної ділянки необхідний для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку.

З наведеного вище вбачається, що відповідачем не було дотримано вимог закону щодо встановлення та узгодження меж земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та яку приватизувала відповідач. А видача державного акту без встановлення та узгодження меж та розмірів земельної ділянки в натурі є, враховуючи вищевказане, неправомірною.

           Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Відповідно ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Беручи до уваги, що ОСОБА_2 безпідставно видано державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою  АДРЕСА_2, площею 0,0963 га,  серія ЯЕ №484691 від 09.10.2009 року на підставі рішення 21 сесії 5 скликання Білівської селищної ради від 12.03.2009 року №42, суд вважає, що позов заявлено обгрунтовано, його було підтверджено протягом судового розгляду, тому він підлягає задоволенню частково. Оскільки в даний час площа земельної ділянки, якою користується позивач є значно меншою, ніж та, яка зазначена у облікових документах, а також те, що відповідачем не було дотримано вимог закону щодо встановлення та узгодження меж земельної ділянки, позивач, яка являється суміжним землекористувачем, не погоджувала відповідачу акт погодження меж суміжних землекористувачів, чим було порушено право ОСОБА_1 як землекористувача, суд вважає, що державний акт про право приватної власності на землю відповідачки є недійсним з цих підстав.

Суд приходить до висновку про необхідність визнати недійсними приватизацію і державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою  АДРЕСА_2, площею 0,0963 га,  серія ЯЕ №484691 від 09.10.2009 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 21 сесії 5 скликання Білівської селищної ради від 12.03.2009 року №42 та скасувати вказаний державний акт.

Разом з тим в судовому засіданні не встановлено якими саме частинами земельної ділянки позивача в даний час користується відповідач, тому в частині позовних вимог про усунення позивачу перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка розташована по вулиці АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_2 знести незаконно встановлену огорожу між суміжними земельними ділянками, позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.

Посилання представника відповідача та представників відділу Держкомзему у Лутугинському районі, Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області про правомірність приватизації земельної ділянки спростовуються вищезазначеними письмовими доказами.

         На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.328 ЦК України, ст.ст.12,152,155,118 ЗК України, суд,-

                                             ВИРІШИВ:

         Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання державного акту на землю недійсним та про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; треті особи: Лутугинське комунальне підприємство БТІ, відділ Держкомзему у Лутугинському районі, Білівська селищна рада Лутугинського району Луганської області, ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Визнати недійсними приватизацію і державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою  АДРЕСА_2, площею 0,0963 га,  серія ЯЕ №484691 від 09.10.2009 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 21 сесії 5 скликання Білівської селищної ради від 12.03.2009 року №42 та скасувати вказаний державний акт. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.       

          Суддя: