Справа №  2-а-1087/11

  П О С Т А Н О В А          

      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            11 лютого  2011 року                                                  м. Донецьк

            Куйбишевський районний суд м.Донецька в складі:

            головуючого - судді Васильєвій Н.П.,

            при секретарі Чебоксаровій Ю.А.,       

розглянувши  у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2010 року по день постановлення рішення, -

               В С Т А Н О В И В :

Позивач  звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії, як дитині війни з 01.01.2010 року по  день постановлення рішення, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

              В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що народився  ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана пенсія повинна щомісячно підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії в Україні за віком.

          Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державною конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 22017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6. статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною І статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/ 2005 від 11 жовтня по справі № 3-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, законів за статтею 22 Конституції України.

Статтею 70 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальних захист дітей війни».         

Суд вважає за потрібне зобов'язати нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, з 01.01.2010 року по  31.12.2010  року, провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально затверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 54, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                 П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2010 року по день постановлення рішення, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька щодо ненарахування  ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2010 року по  31.12.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Куйбишевського районі м. Донецька здійснити  ОСОБА_1  нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитини війни»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру для осіб, які втратили працездатність.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1  витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя: