ЗАОЧНЕ   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И   

          17 січня 2011року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                                                                 Олещенко Л.Б.

при секретарі:                                                                                 Настоящої М.С.   .

за участю позивача                                                                                     ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м .Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до  Комунального  підприємства  „Донецькміськводоканал „  про  визнання  відсутності  заборгованості, відшкодування  моральної шкоди, -

                                                           ВСТАНОВИВ :

             Позивачка  ОСОБА_1  звернулася до суду  із  позовною  заявою  до  відповідача,  зазначивши,  що вона  являється   наймачем    квартири   АДРЕСА_1, а відповідно споживачем  послуг  КП  „Донецькміськводоканал”.  У  цій  організації  на  неї  відкрито  особовий  рахунок. 24.04.09 року  у її  квартирі  було  встановлено  лічильник  обліку  споживання  холодної  води,  який  вона просила  відповідача  опломбувати  у той  же  день, але  останній  цього досі  не  зробив.  Крім  того,  на її адресу  щомісячно  від  відповідача  надходять  повідомлення,  в  яких  останній  вимагає  від  неї  погашення  неіснуючого  боргу  за свої  послуги.  Так,   відповідач   вказує,  що  її   борг   на   01.04. 2010 року    становить    980,79 гривень.   Але  31.05.10р.  вона  отримала  розпечатку  по  її  особовому  рахунку  з  якої  видно,  що  заборгованість  утворилася  з  1998  року,  тобто  за  межами  3-х  річного  строку  позовної  давності.  Тому  відповідач може  вимагати  погашення  заборгованості  лише  з  червня  2007  року,  а  вона   з цього часу  такої  заборгованості  не  має.  

        Крім  того,  відповідач  відмовляючи  їй  в  опломбуванні  лічильника,  посилається  на  існування  у неї  вказаної  заборгованості  і  на  Закон  України  „ Про  реструктуризацію  заборгованості  за  отримані послуги, яка  виникла  станом  на  01.12.06 року „   в   зв’язку  із  чим , строки  позовної  давності  для  неї  встановлюються з  моменту    виникнення   цієї  заборгованості.   Але  ніяких  договорів,  про  реструктуризацію  заборгованості,  із  відповідачем,   вона  не  заключала,  і  законом  не передбачено  такий  її  обов’язок.  Тому  вона  просить  визнати відсутність  у  неї  заборгованості  на  01.09.2010 року  перед  відповідачем -  в період  з 01.01.1998 року по 01.06.07 року, коли  дійсно  у неї є  заборгованість, але відповідачем  пропущено  строк  позовної  давності,  а  також з  01.06.07 р., оскільки  з цього часу  вона  повністю  оплачує  отримані  послуги.  Також  на  підставі  Закону  України „ Про  захист  прав  споживачів „  просить  стягнути  на її користь моральну  шкоду  у  розмірі  1500  гривень, оскільки  відповідачем   неправомірно була  їй  виставлена  заборгованість  без  урахування  пропуску ним  строку  позовної  давності,  що  завдало  їй  моральні  страждання,  вона  хвилювалася, що можуть  відключити  холодну  воду.

             В  судовому  засіданні  позивачка  повністю  підтримала  свої  вимоги.

     Відповідач  у судове  засідання  не з’явився,  про час  і  місце  розгляду  справи  був  повідомлений  належним  чином.  Відповідно  до  ст.224  ЦПК України, суд  може  провести  заочний  розгляд  справи  зі  згоди  позивача,  якщо  відповідач  повідомлений  належним  чином  не  з’явився  у  судове  засідання  і  не надав  заяву  про  розгляд  справи у його відсутність.

                    Суд  заслухавши  пояснення  позивачки,  дослідивши  матеріали  справи,  вважає,  що позов  ОСОБА_1  підлягає  частковому  задоволенню  з  наступних  підстав.

           Так,  судом  встановлено,  що  позивачка  ОСОБА_1  являється  основним  квартиронаймачем  квартири АДРЕСА_1, що  підтверджується  випискою  з  особового  рахунку  наданою  КП  „ Керуюча  компанія  Ленінського району м. Донецька „    Крім   того,  особовий    рахунок   № НОМЕР_1 відкрито   КП   „ Донецькміськводоканал „   за зазначеною  адресою,  на  ім’я  позивачки  ОСОБА_1.      Згідно  представлених   даних  на  вказаному  особовому  рахунку ,  за позивачкою  числиться  заборгованість  за  період  з 01.01.98р.  по  01.06.07р.  у  розмірі  1000,07гр.   Після  зазначеної  дати,  на  момент  звернення  її  до суду  із позовом,  тобто  на  вересень 2010 року,  останньою  послуги  відповідача.  оплачуються відповідно  до  нарахованих  ним  сум.

        Так,  статтею  257 ЦК України  закріплений  строк  позовної  давності, який  становить  три  роки. Відповідно  до  ст.267 ч.3  ЦК  України  позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою  сторони  у  спорі,  зробленою  до  винесення  ним  рішення.    Позивачка  ОСОБА_1 ,  звернулась  до  суду   із  вказаним  позовом,  заявивши  про пропуск  відповідачем  строку   позовної  давності  по  вимогам , які  він  до неї   пред’являє,   дотримавшись   норм  цього  законодавства .

        Ніяких  документів  на  підтвердження  укладання  між  сторонами  договору  про реструктуризацію  заборгованості  суду  не надано.  Як  зазначила  позивачка,  таких  документів  не  існує,  бо  вона  із  відповідачем  жодним  чином  не  вирішувала  питання  реструктуризації  боргу.

       Таким  чином,  судом  на  підставі  наданих  документів  встановлено,  що  заборгованість,  на  яку посилається  відповідач  у  своїх  листах  на  адресу  позивачки  і вимагає  погашення  цієї  заборгованості,  утворилася  за  межами встановленого  законом  строку  позовної  давності.  Враховуючи  наведене,  суд  вважає  вимоги  позивачки  про сплив  строку позовної  давності  обґрунтованими,  а  відповідно  і  про відсутність  у  неї  боргу перед  відповідачем  за  вказаний нею  період.

      В  частині  вимог  позивачки,  щодо  стягнення  на її  користь  з  відповідача  моральної  шкоди,  у зв’язку   із  порушенням  її прав, як  споживача, суд підстав  передбачених  законодавством  не  знаходить.  Ті  моральні  страждання,  які  ОСОБА_1  наводить,  мотивуючи  завдану  їй  моральну  шкоду,  не   підлягають  відшкодуванню,  оскільки  ст.4  Закону України  „ Про захист прав споживачів „  визначає,  що  право на таке  відшкодування  мають споживачі  лише  у разі  заподіяння  їм  такої  шкоди  небезпечною    для  життя  і  здоров’я    продукцією. Тому  в цій  частині  її вимог  необхідно  відмовити.

.

        На підставі ст.ст.256,257,267 ЦК України, та керуючись  ст.ст.10,11,60,209,212-215 ЦПК України , суд –

                                                                ВИРІШИВ :

                     Позов  ОСОБА_1  задовольнити  частково.

   Визнати відсутність заборгованості  по оплаті  послуг  по квартирі АДРЕСА_1,  яка  числиться за  ОСОБА_1  перед  КП „ Донецькміськводоканал „  за  період з 01.01.1998 року по 01.06.2007 року, в зв’язку із пропуском строку позовної  давності, і з 01.06.07р. на 01.09.10р. в зв’язку із належною  сплатою  послуг.

   В  позовних  вимогах    ОСОБА_1   про стягнення з  КП „ Донецькміськводоканал „  моральної  шкоди  у  розмірі 1500 гривень –відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня його проголошення  апеляційної скарги.

    Заочне  рішення  може  бути  переглянуто  судом, що  його  ухвалив  за  письмовою  заявою  відповідача.

      Суддя :