Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И   

          12 січня 2011року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                                                                 Олещенко Л.Б..

при секретарі:                                                                                 Настоящої М.С.   .

за участю позивача                                                                                     ОСОБА_1  

за участю представника

відповідачки                                                                                                Ластовецької І.І..  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства  „Донецькобленерго” „  про забов’язання  вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди , -

                                                             ВСТАНОВИВ :

              Позивач ОСОБА_1   звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якій зазначив, що 8 вересня  2010 року відповідач –ВАТ „ Донецькобленерго „ безпідставно відключив від електромережі належну йому квартиру АДРЕСА_1.  Вказав, що він регулярно сплачує за спожиту електроенергію.  В зв’язку із тим, що він залишився без світла, то 18.09.10р.  вимушений був придбати  керосинову лампу, вартістю 19 гривень.  Із-за відсутності в нього досвіду користування такими  лампами він розбив  скло, яким ця лампа  укомплектована.  Слідуючи дві лампи він купив  по  25 гривень вже з  додатковим  склом.  Також  придбав два  керосинових  ліхтаря, вартістю  по 75 гривень  кожний і 6 штук батарєєк по 5гр. кожна для радіоприймача. Тому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 400 гривень.

            Крім того,  діями відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 35000 Евро, оскільки він  на протязі місяця був вимушений  проживати у своїй квартирі без світла, відчував себе відірваним від цивілізації, не працював холодильник,  тому купував продукти частіше, із закінченням світового дня приходилося лягати спати.  Крім того, просить стягнути з відповідача за неналежне виконання  судового рішення, яке буде прийнято по його справі,  штрафні санкції у розмірі визначеному судом.

           В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  відмовився  від своїх позовних вимог в частині покладення забов’язання  на відповідача, щодо підключення його квартири до електромережі, оскільки останній  13.10.10 року  добровільно це вже зробив.

          Ухвалою суду від 12.01.11року відмова позивача в цій частині прийнята і провадження закрито.

           В іншій частині , ОСОБА_1 свої позовні вимоги повністю підтримав.  Пояснив суду, що квартира належить йому на праві власності з 27.01.2006 року на підставі договору міни, укладеного із ОСОБА_3  Зазначив , що після того, як став власником квартири,  не звертався до відповідача з приводу переоформлення на його ім’я особового рахунку та не повідомляв , що він став новим власником, бо вважав це необов’язковим.  Ніяких повідомлень на своє ім’я від відповідача про заборгованість по сплаті за спожиту електроенергію та можливе у зв’язку із цим відключення  він не отримував. Пояснив, що можливо приходили такі повідомлення на ім’я колишнього власника, але він цього точно не пам’ятає.  Крім того,  він, особисто,  не має заборгованості у встановлений 3-х річний строк позовної давності, тому відповідач не мав права відключати його квартиру від електроенергії . Вказав, що згідно наданих ним чеків матеріальна шкода  становить 384,50гр. але він просить стягнути 400гр., бо залишок -15,50гр., це його витрати на частіше придбання продуктів.   Оскільки відповідачем порушено його права, як споживача, то йому  завдана моральна шкода,  яку  він  оцінив : один день –1000  Евро,  то  за  35 днів,  що він провів  без світла –35000 Евро.  Розмір  штрафних санкцій,   які  він просить стягнути із відповідача за невиконання рішення, по його настоящих позовних вимогах,  він  просить  визначити  на  розсуд  суду.

                  Представник відповідача –Ластовецька, вимоги  позивача не визнала в повному об’ємі.  Пояснила  суду,  що відповідно до вимог законодавства : ЦК України, ЖК України,  Закону України „ Про електроенергетику”, „ Про житлово-комунальні послуги”, Правил користування електричною енергією для населення  (ПКЄЄН) - для споживання електроенергії, новий наймач чи власник квартири повинен звернутися до енергопостачальника   для  укладання договору про користування електроенергією.  ОСОБА_1,  всупереч  цьому  з  27.01.2006р., коли  набув   право власності , навіть не повідомив  про зміну власника квартири. При цьому не переоформив на своє ім’я особовий  рахунок,  який  так і продовжував  залишатися на колишнього власника.  Ніяким чином  ОСОБА_1 , також не реагував  на ті повідомлення,  які надходили  на його адресу,  хоча і на колишнього власника, оскільки про наявність  іншого власника  їм  відомо не було. Факт отримання цих повідомлень, підтверджується  відміткою на поштовому повідомленні, яке направлялося  заказною  поштою.   Згідно  даних розрахунків  за  спожиту   електроенергію, за період з 16.11.98 року  по 06.01.06 року  існує заборгованість у розмірі 303,73гр. , а з 06.01.06 року  по 02.11.07 року, коли власником квартири вже був ОСОБА_1, заборгованість складає –69,70гр.  Останній сплачує за отримані послуги через два місяці, а не як положено - до 10-го числа в слідуючему місяці, за попередній місяць.  Враховуючи , що і до теперішнього часу,  за ОСОБА_1 числиться  вказана не погашена заборгованість, то відключення його квартири було здійснено правомірно.  Лише 13.10.10 року  позивач звернувся до них із заявою про переоформлення особового рахунку на його ім’я.

       Зазначила,  що  не  може  братися  до  уваги  довід  позивача  про те, що він  не має боргу за строк позовної давності, оскільки це питання  вирішується  лише в судовому порядку,  коли про це заявляє одна із сторін. На момент відключення квартири позивача від електроенергії,  ніякої справи щодо його боргових  забов’язань  по сплаті цих послуг не було, і питання про строк позовної давності не вирішувалося.  Крім того,  вказана заборгованість позивача  утворилася саме у строк позовної давності.   Пояснила, що вимоги  позивача , як про стягнення матеріальної, так і моральної шкоди є безпідставними, оскільки  їхнє  товариство його права  не  порушувало. Також матеріальна  шкода  позивачем  не  підтверджена. Так,  із наданих  ним  чеків  не видно, що  витрати  зроблено саме ним , деякі  чеки не мають  дати. Пояснила,  що відшкодування   моральної шкоди, за таких обставин, на які посилається ОСОБА_1, відповідно  до Закону України „ Про захист прав споживачів „  не  передбачено.   Ніяких  законних  підстав  не має  і для  його вимог про стягнення  на його користь  штрафних санкцій  за   невиконання   рішення  по  цій  справі.

               Суд  заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає що вимоги ОСОБА_1  задоволенню  не  підлягають  з  наступних  підстав.

                Так, судом  встановлено, що  квартира  АДРЕСА_2  належить на праві  власності  ОСОБА_1, що підтверджується  договором   міни   від  27.01.2006 року,  відповідно до якого, останній отримав цю квартиру  в  обмін  від   ТОВ   „ Теплоком „    в особі  його директора –ОСОБА_3  

                Відповідно до вимог  ПКЄЄН п.7 –для споживання електроенергії, новий власник  квартири  повинен  звернутися  до  енергопостачальника  для  укладення договору про користування електроенергією. Всупереч цьому , ОСОБА_1 не повідомив відповідача,  який  є  енергопостачальником,  про зміну  власника  квартири, а  відповідно –і споживача електроенергії, що не заперечував також  в судовому засіданні  і  він  особисто.

               Таким чином,  відповідач,  зрозуміло, направляв всі свої вимоги  по заборгованості, що утворилася - на ім’я колишнього власника квартири, якого вважав належним споживачем.  Суду надано відповідачем  докази, на підтвердження  факту належного повідомлення   цього споживача  про  необхідність  погашення   заборгованості  та  відключення   квартири  від    електромережі   в  разі   несплати .

                Згідно наданих відповідачем документів, особовий рахунок по цій квартирі залишався  оформленним   на  колишнього  власника,  аж до 13.10.10 року,  доки ОСОБА_1  не повідомив  про  зміну   власника  квартири, та  не  подав  заяву  про  відкриття  такого рахунку  на  його  ім’я.   13.10.2010 року   між  позивачем   і  відповідачем   укладено договір  про користування  електроенергією  та на ім’я  позивача  відкрито особовий рахунок.

                Відповідно до розрахунку заборгованості  та  акту звірки,  проведеного між сторонами - з 1998 року  по  06.01.2006 року,  по вказаній  квартирі  залишилась заборгованість у  розмірі –303,73гр.,  оскільки  на 06.01.06р.  було  проведено  перевірку контрольного  зняття   показників   лічильника.  Після цього, коли  власником  квартири вже  був   ОСОБА_1,   також -  на 02.11.07р.  існує  заборгованість  у  розмірі 69,70гр., а  період  з 02.11.07р. по 01.10.10р.  ним оплачено повністю із переплатою  у розмірі –9,50гр.

               Таким чином, судом  встановлено, що на 02.11.07р. не тільки за колишнім власником  квартири , а і за ОСОБА_1  числиться не сплачена  заборгованість. При цьому електроенергія  була  відключена  -  08.09.10р. і   посилання  останнього, на  пропуск строку  позовної  давності  є  безпідставним,  враховуючи  і  ту  обставину,  що   ОСОБА_1  не вирішував  це  питання  в  судовому  порядку.  Стаття 509 ЦК України  передбачає, що забов’язання   виникають  з  підстав ,  встановлених  статею  11 цього Кодексу.  Відповідно   до ст.526 ЦК України,  забов’язання  повинно виконуватися  належним чином.

               Враховуючи   встановлені  обставини,  суд  не  вбачає  неправомірності  дій  з боку  відповідача  по  відключенню  квартири  позивача  від  електромережі, бо останній діяв   у  межах  своїх  повноважень   та  на  підставі  вимог  законодавства.    В  зв’язку  із чим,  суд  не  знаходить  підстав  для  задоволення  вимог  позивача  про  стягнення  на його  користь, як  матеріальної   шкоди,  так  і  моральної.   При цьому  факт  матеріальної шкоди,  останнім  також  не  доведено :  надані чеки не індивідуалізовані, не  обґрунтовано  доказами  необхідність  придбання   такої  кількості  побутових   предметів, його доводи ґрунтуються лише на особистих припущеннях, що суперечить вимогам законодавства.   Ті  моральні  страждання,  які  ОСОБА_1  наводить,  мотивуючи  завдану йому  моральну  шкоду,  не   підлягають  відшкодуванню,  оскільки  ст.4  Закону України  „ Про захист прав споживачів „  визначає,  що  право на таке  відшкодування  мають споживачі  лише  у разі  заподіяння  їм  такої  шкоди  небезпечною    для  життя  і  здоров’я    продукцією.

              Не   знаходить суд,  також ніяких правових підстав,  для вирішення вимог позивача, щодо накладення на відповідача штрафних санкцій за невиконання постановленого  по цій  справі судового рішення.

              Таким  чином,  у позові  ОСОБА_1,  як такому, що не ґрунтується  на  вимогах  закону - необхідно  відмовити  у  повному  обсязі.

                     На підставі ст.ст.11,15,509,526 ЦК України, Правил користування електроенергією для населення , та керуючись  ст.ст.10,11,60,209,212-215 ЦПК України , суд –

                                                                ВИРІШИВ :

                     В  позові  ОСОБА_1  до Відкритого Акціонерного Товариства  „Донецькобленерго” про  відшкодування  матеріальної  шкоди у  розмірі 400 гривень, моральної шкоди у розмірі 35000 Евро та накладення штрафних санкцій за невиконання судового рішення –відмовити.

    Ріщення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька щляхом подачі у 10-ти денний строк з дня його проголошення  апеляційної скарги.

      Суддя :