Кримінальне судочинство:

злочини проти власності,

грабіж –21                                                                                Справа № 1-13/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року                                                             місто Любомль.

Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Дороша П.І.,

при секретареві Федчишин Г.В.,

з участю прокурора Бугайчука В.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 (фактично проживає по АДРЕСА_2), з базовою середньою освітою, непрацюючого, звільненого від військової служби, неодруженого, утримує малолітню дитину,  відповідно до статті 89 КК раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3, з базовою середньою освітою, звільненого від військової служби, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, --

встановив:

07 червня 2010 року близько 12 години підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3  за попередньою змовою, перебуваючи в нетверезому стані, відкривши ключем вхідні двері, проникли в житловий будинок ОСОБА_1 по АДРЕСА_4, звідки таємно викрали 55500 тисяч гривень, 650 євро, 1853 долари США, бінокль, блок цигарок «Флоераж», всього на суму 76257,70 гривень.

В той же день близько 17 години  після вчинення крадіжки ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані, поблизу села Згорани шляхом виривання з рук ОСОБА_4 відкрито заволодів належним ОСОБА_5 мобільним телефоном «Самсунг»вартістю 162,5 гривні.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні крадіжки визнав частково і показав, що вони з ОСОБА_3 дійсно викрали з будинку ОСОБА_1 в селі Згорани валютні цінності, у тому числі гривні, долари та євро, бінокль і блок сигарет. Однак заперечує наявність попередньої змови, що крадіжка була вчинена з проникненням у житло. Визнає, що будинок потерпілих був закритий на ключ, який він знайшов у захованому господинею місці і відкрив хату з метою крадіжки спиртного та сигарет. З хати були викрадені гроші, забравши які, вони з ОСОБА_3  протягом трьох днів до затримання 10 червня 2010 року витрачали на власні потреби та для розваг. Погоджується із кількістю викрадених грошей, вартістю бінокля та сигарет.

Чи викрадав мобільний телефон не пам’ятає, так як був у нетверезому стані. Попередні показання щодо телефону підписав після того, як слідчий дав йому почитати показання ОСОБА_3 з цього приводу.

Підсудний ОСОБА_3 також визнав себе частково винним у вчиненні крадіжки. Бачив як ОСОБА_2, знайшовши ключ від будинку, проник всередину, де взяв спирт та сигарети. Він з відому ОСОБА_2 забрав велику суму грошей. Гроші вони тратили на власні потреби та розваги до часу їх затримання 10 червня 2010 року. Заперечує те, що злочин було скоєно із проникненням в будинок, так як вони тривалий час проживали у господарстві потерпілих і користувалися довірою, а також, що мав місце попередній зговір з ОСОБА_2.

Хоча підсудні заперечують винуватість у крадіжці з ознаками попередньої домовленості та з поєднанням із проникненням в житло, а факт грабежу ОСОБА_2 взагалі не визнає, винність підсудних доведена сукупністю зібраних на попередньому і в судовому слідстві доказами.

При допиті в якості підозрюваних і обвинувачених  ОСОБА_3 (а.с. 32-34, 113, 114) , ОСОБА_2 (а.с. 40-42, 127, 128), а також при відтворенні обстановки і обставин події (а.с. 43-46, 47-50) чітко зазначили, що домовленість про викрадення грошей відбулася ще до проникнення в будинок і що проникали вони саме з метою крадіжки грошей.

Ці показання послідовні, співпадають в окремих деталях між собою, а також із показаннями потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5

Так потерпілий ОСОБА_1 показав, що хоча підсудні і проживали у нього більше місяця та користувалися певною довірою, однак жили вони в окремому приміщенні сараю, а право відвідування кімнати мали лише в час спільного перегляду телевізора. 07 червня 2010 року ніхто дозволу на проникнення в будинок не давав і зроблено це було підсудними в період відсутності господарів з метою крадіжки.

Свідок ОСОБА_5 також пояснила, що підсудні не мала права самостійно заходити в кімнату будинку, а 07 червня 2010 року здійснили проникнення без дозволу та відому, у відсутності господарів, знайшовши ключ та викравши зазначену кількість грошей, бінокль та сигарети.

А тому показання підсудних на досудовому слідстві, які відповідають іншим доказам, суд визнає за достовірні і вважає, що цими та іншими доказами винуватість підсудних у вчиненні таємного протиправного заволодіння чужим майном. Ці дії були вчиненні за попередньою змовою між підсудними із проникненням в житло саме з цією метою і ними було заподіяно потерпілому значну матеріальну шкоду і вони підлягають кваліфікації за частиною 3 статті 185 КК України.

Показання в судовому засіданні підсудного ОСОБА_2 про те, що він не пам’ятає як заволодів мобільним телефоном, суд вважає неправдивими, адже вони суперечать показанням на досудовому слідстві в якості підозрюваного (а.с. 127-128), при відтворенні обстановки та обставин події ( а.с. 47-50), де підсудний визнавав, що відкрито заволодів чужим майном.

На досудовому слідстві факт вчинення ОСОБА_2 грабежу підтверджував і підсудний ОСОБА_3 (а.с. 32-34, 43-46, 113, 114).

Із свідчень потерпілого ОСОБА_6 (а.с. 61) вбачається, що ОСОБА_2 дійсно відкрито заволодів мобільним телефоном, який був у його володінні та користуванні.

Свідок ОСОБА_7 показав, що він 07 червня 2010 року на стежці поблизу села Згорани виявив мобільний телефон, який, як з’ясувалось пізніше, належав дружині потерпілого ОСОБА_1

ОСОБА_1 в суді підтвердив, що ОСОБА_8 давали телефон його дружини для дачі інформації щодо осіб, які вчинили крадіжку із будинку.

Аналіз зібраних доказів дає підстави вважати, що дійсно мало місце відкрите заволодіння чужим майном, адже ОСОБА_2 отримав можливість володіти, користуватися і розпоряджатися ним (користувався –дзвонив своїй співмешканці ОСОБА_9, а також розпоряджався –викинув).

Оскільки ці дії були вчинені після крадіжки, то вони мають ознаку повторності і підлягають кваліфікації за частиною 2 статті 186 КК України.

Будь-якої інформації про те, що ОСОБА_2 незаконно вилучив мобільний телефон з іншою, окрім як корисливою, метою, в ході провадження по справі не здобуто.

Вирішуючи питання про вид то міру покарання, суд у відповідності до положень статті 65 КК України враховує, що вчиненні злочини є тяжкими, при цьому ОСОБА_2 вчинено два тяжких злочини.

Враховується роль кожного із підсудних, а також те, що збиток потерпілому ОСОБА_1 у значному розмірі не відшкодовано.

Судом взято до уваги дані про особи підсудних, які за місцем проживання характеризуються негативно, що ОСОБА_2 вже неодноразово вчиняв корисливі злочини, хоча його судимості погашені.

За  обставину, яка обтяжує відповідальність обох підсудних, суд враховує вчинення протиправних дій у нетверезому стані, що стверджено як показаннями самих підсудних, так і інших осіб.

Взято до уваги також те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3, хоча і не розкаялися у скоєному, однак погодились з пред’явленим обвинуваченням щодо кількості викраденого.

Утримання дитини суд враховує ОСОБА_2 за обставину, що пом’якшує відповідальність.

Беручи до уваги всі обставин скоєного щодо характеру вчинених злочинів, відомості про осіб підсудних, суд приходить до висновку, що для досягнення передбаченої статтею 50 КК України мети, необхідним і достатнім покаранням буде позбавленням волі у розмірі, ближчому до мінімального.

Законних підстав для призначення покарання нижче нижчої межі або більш м’якого, ніж передбачено санкціями статей, за якими кваліфіковано дії підсудних, немає.

Не встановлено у справі і підстав для висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від покарання відповідно до статті 75 КК України.

Також немає підстав для зміни запобіжного заходу обом підсудним.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням злочину.

Підсудні визнали пред’явлений позов.

Його підставність підтверджується, крім цього, доказами про вчинення підсудними крадіжки на загальну суму 76257,70 гривень.

Як встановлено у справі, із загальної кількості викрадених грошей 110,5 гривень та 7 доларів США було вилучено у підсудних, а тому їх слід повернути потерпілому відповідно до статті 81 КПК. На цю суму, крім вартості повернутого ОСОБА_1 бінокля, підлягає зменшенню сума цивільного позову, яка підлягає до задоволення. Станом на 25 січня 2011 року еквівалент 650 євро складає 7004,43 гривні, 1846 доларів США (1853 - 7) –14658,16 гривень (1846 ? 7,9405). Тоді загальна сума, яка підлягає стягненню з підсудних відповідно до ст.ст. 1166, 1190 ЦК України складає 77102,09 гривень (55389,5 + 7004,43 + 14658,16 + 50).

Відповідно до статті 92 КПК з підсудного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути вартість проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 150,24 гривень, а також із ОСОБА_2 –150,24 гривень за проведення товарознавчої експертизи мобільного телефону.

Долю решти речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 84 КПК.

Як встановлено у справі підсудні були затримані працівниками міліції 10 червня 2010 року, а тому строк обчислення покарання слід рахувати із цієї дати.

ОСОБА_3 слід зарахувати у строк покарання період відбуття з часу затримання 10 червня по час звільнення 21 червня 2010 року.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд –

присудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України та призначити покарання:

-- за частиною 3 статті 185 КК України 4 (чотири) роки 06 місяців позбавлення волі;

-- за частиною 2 статті 186 КК –4 (чотири) роки 06 місяців позбавлення волі.

На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно визначити ОСОБА_2 –5 (п’ять) років позбавлення волі.

Строк покаранню ОСОБА_2 рахувати з 10 червня 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити взяття під варту.  

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, і призначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Строк покарання обчислювати з 11 жовтня 2010 року. При цьому зарахувати ОСОБА_3 період перебування під вартою з 10 по 21 червня 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити взяття під варту.  

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно в користь ОСОБА_1 77102 (сімдесят сім тисяч сто дві) гривні 09 копійок збитків, завданих злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 225 (двісті двадцять п’ять) гривень 36 копійок, з ОСОБА_3 75 (сімдесят п’ять) гривень 12 копійок в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області за проведення експертиз (а.с. 80, 96).

Речові докази:

-- 7 (сім) доларів США та 110 (сто десять) гривень 50 копійок, які знаходяться на депозитному рахунку Любомльського РВ уМВС України у Волинській області (а.с. 104 –106) повернути ОСОБА_1;

-- мобільний телефон «Самсунг С 200», імей та бінокль «Беркут»(а.с. 107) залишити в повному розпорядження ОСОБА_1;

-- рябу полістиролову сумку, що знаходиться в камері зберігання  речових доказів Любомльського РВ УМВС повернути ОСОБА_1 (а.с. 107).

-- інші речі, що знаходяться в камері схову Любомльського РВ УМВС передати родичам засуджених, при небажанні –знищити як малоцінні (а.с. 107).

На вирок протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим з часу отримання його копії, можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Головуючий: суддя                                                                       П.І. Дорош