2-а-56/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року  Селидівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Моцного О.С.

при секретарі Відоновій О.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Селидове адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірах, встановлених законом та про стгнення недоотриманих сумм за 2009-2010 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірах, встановлених законом та про стгнення недоотриманих сумм за 2009-2010 рік, в якій вказав, що він є учасником війни. Згідно ст. 13 Закону № 35 51-ХІІ від 22.10.1993 року щомісячно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Позивач отримав від відповідача вказану допомогу у значно менших розмір тому позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити допомогу у повному обсязі на що отримав відмову. Просив визнати дії відповідача по відмові в виплаті допомоги в розмірах встановлених Законом та стягнути з відповідача на його користь суму разової грошової допомоги за 2009-2010 рік у розмірі 7628 грн.  

У судове засідання позивач не з,явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву про слухання справи у його відсутність. На задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, підтримав заперечення дані раніше.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради, ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом IІI групи з 11.05.1995 р., захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, користується пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. №3551-ХП (надалі - Закон № 3551-ХІІ). Згідно ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа: 1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено щорічно до 5 травня виплачувати разову грошову допомогу в розмірах: - інвалідам війни IІI групи - 7 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок та розмірів допомог, встановлених іншими законами, Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

З метою реалізації положень ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 18.02.2004 р. №177, якою встановлено щороку до 10 квітня виділяти кошти Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22,10,1993 р. №3551-ХІІ, щорічна разова допомога інвалідам війни до 5 травня виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. А саме в 2009 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни»та «Про жертви нациських переслідувань»», виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи, здійснюється у розмірі – 380 грн., в 2010 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни»та «Про жертви нациських переслідувань»», виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи, здійснюється у розмірі –420 грн.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення статті 29, п. 13 ст. 7! ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та положення п. 20 розділу II ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними з дня винесення цих рішень).

Ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення, при цьому додаткових вимог стосовно порядку його виконання не визначено.

Виходячи із викладеного, щорічна разова грошова допомога до 5 травня була надана ОСОБА_2 за 2009 рік –380 грн., за 2010 рік –420 грн., ці норми законодавства, щодо встановлення розміру виплат допомоги до 5 травня в 2009 році не визнані неконституційними, тобто виплати проведені в повному обсязі відповідно до чинного законодавства України і тому немає підстав для здійснення перерахунку та проведення доплат до виплачених розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск строку для звернення до суду оскільки протягом 2010 року неодноразово змінювався порядок розгляду даної категорії справ. Дана категорія справ до 09.03.2010 р. розглядалась у порядку КАС України, строк позовної давності згідно ст. 99 КАС України до внесення змін згідно з Законом № 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 р. складав один рік. Після 09.03.2010. р. дана категорія справ розглядалась у порядку ЦПК України, при цьому строк позовної давності згідно ст. 257 ЦК України складає три роки. Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними  виплатами»від 18.02.2010 року, а саме: п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 р. № 1691-VI, отже, дана категорія справ розглядається у порядку КАС України, згідно ст. 99 якого на теперішній час позовна давність складає шість місяців, а щодо оскарження рішення, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів встановлюється місячний строк. У ст. 8 Конституції України зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Також у ст. 22 Конституції України зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду позивач  пропустив з поважних причин, що є підставою для його поновлення згідно зі ст. 100 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 15, 17, 70-72, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, Конституцією України, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-Х11 від 28.02.1992 р., Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірах, встановлених законом та про стгнення недоотриманих сумм за 2009-2010 рік

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: