АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-386/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Крилової О.В.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на навчання повнолітнього сина. В позові позивачка вказує, що з 08 червня 1990 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який було розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
На теперішній час син навчається у Запорізькій державній інженерній академії на денному відділенні на факультеті металургії і потребує матеріальної допомоги.
Позивач просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частини з усіх видів доходів щомісячно на період його навчання.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користі ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у розмірі 1/4 частини з усіх видів його до щомісячно починаючи з дня подачі позову 01 лютого 2010 року і до закінчення навчання. В іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його змінити в частині визначення розміру стягнутих аліментів і моменту з якого проводити стягнення і стягнути з нього аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно починаючи з дня набрання законної сили рішення суду і до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трирічного віку.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз’яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Тобто однією з умов для задоволення позову є можливість платника надавати матеріальну допомогу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач є батьком повнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. 26 грудня 1992 року шлюб між сторонами розірвано. ОСОБА_5 з 01 вересня 2008 року навчається у Запорізькій державній інженерній академії на денному відділенні на факультеті металургії.
Відповідач посилається на те, що в нього на утриманні знаходиться повнолітній син його теперішньої дружини який теж навчається та мати пенсіонерка, однак ці обставини судом першої інстанції були враховані при зменшення розміру позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд правильно виходив з правовідносин, що склалися між сторонами, конкретних обставин справи, з матеріального становища сторін, особливо з можливості відповідача в наданні зазначеної допомоги і стягнув на користь позивачки аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку відповідача. Доводи апелянта ні в суді першої інстанції ні в засіданні апеляційного суду ніякими доказами, крім пояснень не підтверджено.
Посилання на те, що повнолітня особа потребує допомоги тільки в розмірі прожиткового мінімуму який з нього майже стягнуто є безпідставним.
За таких обставин, а також з урахуванням матеріального становища відповідача колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність можливості у відповідача надавати матеріальну допомогу дочці саме у тому розмірі, який визначив суд першої інстанції.
Апеляційна скарга не містить доводів, які свідчать про порушення процесуального чи матеріального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: