Судове рішення #13401696

    

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 22-431/2011                                                                              Головуючий у 1-й інстанції: Іжевська Н..Г.

                                                                                                                                Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 лютого 2011 року                                                                                                           м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді:       Крилової О.В.

суддів:                                Кухаря С.В.

                                          Кочеткової І.В.

при секретарі                     Петровій О.Б.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И  Л А :

У вересні  2009 року Публичне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі Банк) звернулось до суду з вищезазначеним позовом де зазначило, що з відповідачем 9 квітня 2008 року був укладений кредитний договір № 220423 cred, відповідно до якого відповідач отримав 10000 доларів США зі сплатою 48% на рік з кінцевим терміном повернення 9 жовтня 2009 року. Також були укладені договори поруки: № 220433\3 з ОСОБА_4., № 220433М з ОСОБА_5, № 220433\2 з ОСОБА_6 У зв'язку з неповерненням кредиту позивач просив стягнути з відповідача загальну суму 5579,27 доларів США. В процесі розгляду справи відповідач виплатив суму за кредитом, позивач зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів 250 гр. - фіксовану частину штрафу 2111,9 гр. процентну складову штрафу, а разом 2361,9 гр.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року позов  задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Банку фіксовану частину штрафу 250 гр., судові витрати: 51 гр. - державне мито, 120 гр. - витрати на ІТЗ. В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права  просить його змінити та задовольнити позовні вимоги повністю. Судові витрати покласти на відповідачів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. І ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорюється сторонами ті обставини, що відповідно до укладеного 9 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 договору № 220423 cred, відповідач отримав 10000 доларів США зі сплатою 48% на рік з кінцевим терміном повернення 9 жовтня 2009 року.

Також в забезпечення виконання вказаного кредитного договору 9 квітня 2008 року Банком були укладені окремі договори поруки: № 220433\3 з ОСОБА_4., № 220433М з ОСОБА_5, № 220433\2 з ОСОБА_6

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за вказаним кредитним договором з боку боржника, а саме з неповерненням кредиту Банк звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача загальну суму 5579,27 доларів США.

Відповідно до умов Договору, а саме п. 3.3 (а.с. 7) та п. 5.10 (а.с. 7 зв.) при порушенні боржником строків погашення заборгованості за графіком погашення кредиту та процентів (додаток № 1 до Договору) більш ніж на 120 днів, в зв’язку з чим Банк буде вимушений звернутися з позовом до суду, боржник зобов’язаний буде сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. та додатково 5% від суми позову.

На момент звернення з позовом до суду заборгованість за кредитом складала 5141,79 доларів США, за процентами 133,49 доларів США, що загалом склало 5275,28 доларів США. Виходячи з умов вказаного п. 5.10 кредитного договору штраф у розмірі 5% при подачі позову до суду склав від 5275,28 доларів США –263,76 доларів США.

В процесі розгляду справи відповідач виплатив суму за кредитом, позивач зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів 250 грн. - фіксовану частину штрафу, та 2111,9 грн. (еквівалент 263,67 доларів США = 5%) процентну складову штрафу, а разом 2361,9 гр.

Суд відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафу 2111,9 грн. послався на сплив позовної давності, щодо вказаної вимоги, при цьому стягнув з відповідачів штраф у розмірі 250 грн.

Висновок суду  щодо доведеності  позову Банку  до боржника є обґрунтованим і  відповідає нормам матеріального права. Однак, судом першої інстанції не вірно застосовані вимоги законодавства щодо позовної давності.

Оскільки, застосування строку позовної давності вирішується судом відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Однак в матеріалах справи відсутня письмова заява сторони про застосування строку позовної давності. За своєї ініціативи без заяви суд не міг при ухваленні рішення застосовувати позовну давність.

Окрім цього, відповідно до ч. 1  ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції, застосовуючи спеціальну позовну давність щодо штрафу, вказав, що боржник здійснив останній платіж 10 жовтня 2008 року і саме з цього дня починається перебіг позовної давності, а позов до суду надійшов більш ніж через рік –6 листопада 2009 року.

Однак суд першої інстанції помилково визначив початок перебігу строку позовної давності оскільки відповідно до вказаного п. 5.10 (а.с. 7 зв.) тільки при порушенні боржником строків погашення заборгованості більш ніж на 120 днів боржник зобов’язаний буде сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. та додатково 5% від суми позову. Тобто право у Банку на стягнення обох видів штрафу виникло не раніше ніж через 120 днів після останнього платежу (останній платіж 10 жовтня 2008 року), а тому Банк подав позов до суду в період позовної давності.

Виходячи з цього, рішення в частині відмови в задоволенні позову необхідно скасувати, включаючи і щодо солідарного стягнення судових витрат яке не передбачено законодавством, та ухвалити нове яким задовольнити позов.

Необхідно стягнути з відповідачів на підставі ч. 1 ст. 89 ЦПК на користь Банку наступні судові витрати. Витрати на оплату судового збору при подачі позову в розмірі 446 грн. та частково при подачі апеляційної скарги в сумі 21,12 грн. –50% від ставки щодо оспорюваної суми., а також витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи при подачі позову в розмірі 120 грн та при подачі апеляційної скарги - 120 грн. Загальна сума судових витрат –707,12 грн. Стягненню виходячи з кількості відповідачів з кожного окремо відповідача підлягають судові витрати в розмірі 176,78 грн. (707,12 / 4 = 176,78).

В іншій частині, яка не оскаржувалась, рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публичного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року по цій справі в частині відмови від позову і розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове.

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»штраф у сумі 2111,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"  судові витрати в розмірі 176,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"  судові витрати в розмірі 176,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"  судові витрати в розмірі 176,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"  судові витрати в розмірі 176,78 грн.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.



Головуючий:                                                   Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація