Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-11130/10 Головуючий у 1 й інстанції - Чумак Т.А.
Доповідач - Волошин М.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2011 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Волошина М.П.
суддів - Басуєвої Т.А., Демченко Е.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, –
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління ПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області та просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача зробити їй перерахунок підвищеної пенсії за період з 2006 року по 2010 рік відповідно до вимог законодавства, оскільки вона відноситься до категорії «діти війни».
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано дії управління ПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області щодо здійснення перерахунку та невиплати позивачці підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року неправомірними. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог, оскільки суд при ухвалені рішення порушив норми матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою на яку поширюється дія статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та має статус «дитина війни».
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вона є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до статті 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Таким чином з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги, щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказаний період є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок підвищення до її пенсії як “дитині війни” за 2009 рік включно. Відповідно до вимог ст. 54 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн. Зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2009 році не вносились, постанов Кабінетом Міністрів України, які б визначали інший порядок та розміри виплати відповідної допомоги у 2009 році - не приймалось.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги за 2010 рік, оскільки за цей період зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносились.
Наведені положення законодавства були правильно враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позову.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімуму застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає уваги на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують правильність висновків суду.
Але задовольняючи вимоги позивача за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відповідачем порушено права позивача і в цей період, оскільки докази на підтвердження даної обставини, а саме порушення прав позивача матеріали справи не містять, у зв’язку з чим в цій частині рішення суду підлягає зміні, з вказанням кінцевого періоду по який слід зробити перерахунок пенсії 31 березня 2010 року. Також підлягають уточненню період за який слід зробити перерахунок в 2008 та 2009 роках із зазначенням періодів наступним чином: 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Керуючись Законом України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегя суддів апеляційного суду, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області –задовольнити частково.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2010 року –змінити, вказавши в резолютивній частині періоди за який слід зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії за 2008, 2009 та 2010 роки наступним чином: з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: