ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 р. Справа № 2-а-77/11/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 54"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання дій протиправними
ВСТАНОВИВ :
В січні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МС 54» (далі - ТОВ "МС 54) з адміністративними позовами до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання дій протиправними, що полягають у невизнанні податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, як податкової звітності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові декларації можуть бути не визнані як податкова звітність з підстав, наведених в підпункті 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", натомість підстава, на яку посилається в своїх листах податковий орган, а саме: відсутність підприємства за юридичною адресою - чинним законодавством не встановлена, а тому, на думку позивачів, вказані дії ДПІ у м. Вінниці суперечать вимогам податкового законодавства та галузевим наказам Державної податкової адміністрації України та є протиправними.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 29).
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, надавши суду письмові заперечення (а.с. 31) та клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 32).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнавалась судо обов`язковою, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності сторін.
Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 824048, ТОВ "МС 54" зареєстровані виконавчим комітетом Вінницької міської ради, відповідно, 04.09.2006р. за № 1 174 102 0000 004225 (а.с.10).
Згідно Довідки Головного управління статистики у Вінницькій області № 1506 від 12.09.2006р. (а.с. 26), ТОВ "МС 54" включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України та перебуває на обліку в ДПІ у м. Вінниці з 05.09.2006р., що підтверджується довідкою № 497 від 05.09.2006р. (а.с. 27).
20 серпня 2010 року позивачем до ДПІ у м. Вінниці подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року.
25 серпня 2010 року ДПІ у м. Вінниці направила позивачу лист за № 29114 про невизнання поданої декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, як податкової звітності через відсутність підприємства за юридичною адресою: по вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021. Також, даними листами позивачів повідомлено про можливість подання нових оформлених належним чином декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України "Про держану податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-XII (далі - Закон №509) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), однією з функцій державних податкових інспекцій є контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Згідно із пунктами 3, 4 статті 11 Закону України "Про держану податкову службу в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).
Відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III (далі - Закон №2181) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Відповідно до пункту 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30 травня 1997 року, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
А згідно з пунктом 4.5. Методичних рекомендацій, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:
1) у ній не зазначено обов’язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;
2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);
3) не скріплено печаткою платника податків;
4) відсутні обов’язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;
5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);
6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;
7) подана ксерокопія звітних документів;
8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.
У таких випадках працівники структурного підрозділу органу ДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО", попереджено про можливість невизнання".
Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок що, ані положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ані Порядок заповнення та подання податкової декларації по ПДВ в редакції, затвердженої наказом ДПА України № 213 від 15.06.2005р., не містять такої підстави для невизнання податкової звітності як відсутність платника податку за юридичною адресою.
Водночас, відповідачем не наведено нормативно-правових обґрунтувань на підтвердження того, яким чином відсутність платника податків за юридичною адресою, у разі встановлення такого факту, може вплинути на обсяг прав такого платника в частині подання податкових декларацій.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність позивачів за адресою, зазначеною в їх установчих документах.
Висновки відповідача про те, що оскільки ТОВ «МС 54» не знаходяться за своєю юридичною адресою, то зазначення позивачами в податкових деклараціях цієї адреси не є заповненням відповідного реквізиту декларації, суд вважає хибними, виходячи з наступного.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 затверджено форму податкової декларації та Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, декларація складається із вступної частини, службових полів чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).
Згідно із формою податкової декларації, затвердженою зазначеним вище наказом, відомості про місцезнаходження платника податку зазначаються у рядку "06" першої колонки вступної частини податкової декларації з податку на додану вартість зазначається місцезнаходження платника податку (місце проживання).
Статтею 93 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Відповідно до свідоцтва Серії А00 № 824048 про державну реєстрацію юридичних ТОВ "МС 54", місцезнаходження товариства: 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17 (а.с. 10). Також дана адреса товариства зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств України № 1506 (а.с.26).
Як вбачається з тексту податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, саме зазначена в установчих документах ТОВ "МС 54» адреса (21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17), вказана позивачами у відповідних рядках податкових декларацій.
Разом з тим, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, форма податкової декларації та Порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість жодних вимог щодо зазначення в податковій декларації адреси, за якою підприємство фактично знаходиться - не містить.
З огляду на викладене, та зважаючи, що відображена у податкові декларації адреса збігається із зазначеним в установчих документах місцезнаходженням ТОВ «МС 54», у відповідача відсутні законні підстави не визнавати подані позивачами податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року через незнаходження товариства за юридичною адресою.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при вчиненні оскаржуваних дій відповідачем не дотримані.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вказане, та зважаючи, що правомірність своїх дій відповідач не довів, позовні вимоги про визнання протиправними оспорюваних за даним позовом дій ДПІ у м. Вінниці слід задовольнити.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати противними дії Державної податкової інспекції м. Вінниці, що полягають у невизнанні податкової декларації з податку на додану вартість Товариств з обмеженою відповідальністю "МС 54" за липень 2010 року, як податкової звітності.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "МС 54" 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.) сплаченого судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя /підпис/ Поліщук Ірина Миколаївна
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар: