Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-11003/10 Головуючий у 1 й інстанції - Городнича В.С.
Доповідач - Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2011 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Петренко І.О.
суддів – Котушенко С.П., Романюк М.М.
при секретарі – Солодовій І.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,-
в с т а н о в и л а:
У лютому 2002 році позивачка звернулася до суду та просила ухвалити рішення, яким визнати заповіт ОСОБА_5 завірений приватним нотаріусом ОСОБА_4 10 листопада 2000 року недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що її сину ОСОБА_5, 1972 року народження –1 травня 2000 року в обласній клінічній лікарні ім.. Мечникова була проведена операція трепанація черепу, видалення пухлини головного мозку. Після операції стан сина залишався крайні тяжкий. 16 жовтня 2000 року його визнали інвалідом І-ї групи. Пухлина головного мозку продовжувала збільшуватися та 27 листопада 2000 року в Інституті нейрохірургії в м. Києві сину зробили повторну операцію. ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер.
За сином позивачки були зареєстровані куплені йому його батьком у 1996 році трикімнатна квартира в АДРЕСА_1, а також 1/3 частина квартири в АДРЕСА_2, в якій проживала вона з матір’ю та автомобіль ВАЗ-21099, куплений сину родичами у 1999 році.
В січні 2002 році позивачці стало відомо, що 10 листопада 2000 року ОСОБА_5 заповів зареєстроване за ним майно відповідачці, яка має намір продати його, при цьому вона повинна буде відшкодувати відповідачці вартість 1/3 частин частини квартири, в якій позивачка проживає.
На лікування сина позивачка понесла значні витрати, які в основному вона займала та , які необхідно повертати. Про складений заповіт ні син, ні відповідачка її до відома не поставили. Стан сина після операції був вкрай тяжкий. Заповіт сина був складений в хворому стані та не висловлював його волі. Позивачка вважає, що відповідачка скористалася тяжким станом сина.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, визнавши заповіт ОСОБА_5 недійсним.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
При зверненні до суду з вище зазначеним позовом , позивачка вказувала на те , що спірний заповіт слід визнати не дійсним , оскільки при підписанні його , її син ОСОБА_5 був в хворобливому і стані і зміст його , заповіту , не відповідає його волевиявленню.
У відповідності до положень ст.. 145 ЦПК України , якщо по справі слід встановити психічний стан особи, призначення експертизи є обов”язковим.
Як вбачається з матеріалів справи при вирішенні справи по суті судом першої інстанції було призначено та проведено три судово-психіатричні експертизи. Перша посмертна судово-психіатрична експертиза від 13 березня 2003 року , проведена Центром судових психіатричних експертиз міжобласного клінічного психоневрологічного центру ( т.1 ар. сп. 131-135), дійшла висновку , що в період підписання оспорюваного заповіту ОСОБА_5 за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Друга повторна посмертна комплексна судово-психіатрична експертиза від 5 січня 2005 року , проведена Київським міським центром судово-психіатричної експертизи ( т.1 ар. сп. 223-230), дійшла до висновку , що в період підписання спірного заповіту ОСОБА_5 за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Третя повторна посмертна комплексна судово-психіатрична експертиза від 15 лютого 2006 року , проведена Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології ( т.2 ар. сп. 42-51) , дійшла до висновку , що в період підписання вище вказаного заповіту ОСОБА_5 за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Виходячи з вище наведеного , суд першої інстанції обґрунтовано, посилаючись на положення ст..ст. 225, 1247,1257 ЦК України , дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову , оскільки син позивачки ОСОБА_5 на момент підписання заповіту , а саме на 10 листопада 2000 року міг розуміти значення своїх дій та керувати ними .
У відповідності до положень ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування , в зв”язку з чим доводи наведені в апеляційній скарзі про висновки відносно стану здоров”я та можливості ОСОБА_5 розуміти значення своїх дій та керувати ними надані окремими спеціалістами на момент підписання оспорюваного заповіту прийняті до уваги , колегії суддів , не можуть.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне не врахування судом першої інстанції висновків вище вказаних спеціалістів також не можуть бути підставою для скасування рішення суду , оскільки висновок експерта може бути доказом у справі лише в тому разі , коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами , а експертом може бути залучена лише особа , яка відповідає вимогам , установленим законом України „ Про судову експертизу” , і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
Виходячи з вище наведеного , розглянувши матеріали справи , законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін , оскільки для скасування рішення підстави вказані в ст.ст. 309, 311 ЦПК України відсутні , а доводи наведені в апеляційній скарзі не мають ознак неправильного застосування судом норм матеріального або процесуального права , які призвели , або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст..ст.303,307,308 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Судді