ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 р. № 7/105-ПН-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007р. та на рішення господарського суду Херсонської області від 19.03.2007р. у справі за позовом Міського комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія “ПЕРСЕЙ” про усунення порушень правил користування мережами водопостачання
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи 17.10.2007р., а також представника третьої особи та позивача і його представника 28.11.2007р., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2007р. Міське комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” пред’явило в господарському суді позов до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про усунення порушень правил користування мережами водопостачання, шляхом зобов’язання відповідача до знесення належної йому на праві власності будівлі торговельного павільйону (літ “Е”) по вул. Суворова, 5 в м. Херсоні за його власний рахунок, посилаючись на те, що належний відповідачу павільйон, у порушення СНІП2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", побудовано над оглядовим колодязем, він позивач, не надавав відповідного узгодження на його будівництво.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.03.2007р. (суддя Задорожна Н.О.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007р. (судді Кагітіна Л.П. –головуючий, Колодій Н.А., Шевченко Т.М.), позов було задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і припинити провадження по справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 17.10.2007р. на 31.10.2007р. та з 31.10.2007р. на 28.11.2007р.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, судові інстанції виходили з доведеності заявлених вимог.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна виходячи з наступного.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови №11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття " охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.
За приписом частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьою якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що належна відповідачу будівля є самочинним будівництвом.
Проте суд не звернув належної уваги, що павільйон під літерою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1. на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2003р.
Вказана споруда, як нерухомість, придбана ним на вторинному ринку у ТОВ компанії "Персей" та зареєстрована у встановленому законом порядку.
При цьому в матеріалах справи відсутні дані, що відповідач після придбання павільйону проводив його переобладнання.
(а.с. 63-65 т.1)
Законність і обґрунтованість придбання зазначеної споруди за наведеним договором підтверджена і рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 11.10.2006р., залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 07.02.2007р.
(а.с. 88-91 т.2)
За приписом ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно ж до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, суду слід було дослідити питання про те, чи може з огляду приписів ст. 376 ЦК України об’єкт за вказаним договором купівлі-продажу вважатись самочинно збудованим, як і те, чи наділений позивач повноваженнями щодо ініціювання знесення вказаної нерухомості.
Відповідно до п.п. 1.5, 1.17-1.19 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 1994р. за №165/374 (далі –Правила) водоканал обслуговує лише ті вуличні, квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі.
Межею вуличної каналізаційної мережі є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової каналізації - перший від будинку колодязь включно.
Каналізаційна мережа, що перебуває на балансі та території абонента, називається відомчою каналізаційною мережею і обслуговується відомствами, підприємствами, яким вона належить.
Водопровідно-каналізаційні об'єкти, що не перебувають на балансі Водоканалу, можуть ним експлуатуватися та обслуговуватися за окремим договором.
Із схем, що є додатками до договорів на подання холодної води та послуги з прийому і очищення стічних вод, укладених позивачем, відповідно з ПП ОСОБА_1. та ТОВ Компанія "Персей" вбачається, що каналізаційна мережа зі спірним оглядовим колодязем перебуває на балансі ТОВ Компанії "Персей".
(а.с. 6, 115 –116 звор. т.1)
Водночас до матеріалів справи, у зв’язку з доповненнями до позовної заяви, було приєднано договір на виконання робіт від 11.10.2006р., укладений між позивачем та третьою особою, на виконання робіт з ремонту та обслуговування водопровідної та каналізаційної мережі домоволодіння ТОВ Компанії "Персей" по вул. Суворова, 5 в м. Херсоні.
(а.с. 1т. 2)
В цих доповненнях до позовної заяви позивач посилався на ускладнення виконання ним узятих зобов’язань по цьому договору, пов’язаних зі спірним каналізаційним колодязем.
Отже, суду слід було з’ясувати природу спірних правовідносин сторін, так і підставу з якою позивач пов’язував вирішення спору, як і питання наявності або відсутності спірного колодязя, зокрема, чи приймалась до експлуатації відомча каналізаційна система зі спірним колодязем, чи існує акт її прийняття і у кого він зберігається, як і те, на експлуатацію та обслуговування якої мережі укладено договір позивачем з ПП ОСОБА_1.
За таких обставин ухвалені судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.
Разом з тим, судова колегія не може погодитись з доводами касаційної скарги, з огляду характеру спору сторін, їх суб’єктного складу, який відповідає вимогам статтей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, використання об’єкту нерухомості ПП Востріковим для здійснення підприємницької діяльності, що даний спір мав розглядатись у порядку цивільного судочинства.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, ретельно з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача і вирішити спір відповідно до встановленого та вимог закону.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007р. та рішення господарського суду Херсонської області від 19.03.2007р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук