КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14595/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Коротюк О.В.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"01" лютого 2011 р. м. Київ
апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Беспалова О.О.
суддів Федорової Г.Г., Петрика І.Й.,
при секретарі Кропивному Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпромгруп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дії щодо невизнання податкової декларації, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії щодо невизнання податкової декларації.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року позовні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі.
Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягє залишенню без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до суду та зазначив, що відповідачем упереджено та безпідставно не визнано подану податкову звітність, оскільки остання не містила жодних недоліків.
З матеріалів справи вбачається, що за травень 2010 року позивачем 15.06.2010 року направлено на адресу відповідача наступні документи: податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2010 року, що підтверджено описом вкладення від 15.06.2010 року та касовим чеком. Вказане відправлення вручено адресатові 18.06.2010р.
В суді першої інстанції встановлено, що в обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідач зазначає, що спірні податкові декларації заповнені всупереч правилам, зазначеним у Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (зі змінами і доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р., за № 250/2054, так як порушено загальні вимоги оформлення документів податкової звітності, а саме: наявність виправлень, дописок.
Судом першої інстанції під час розгляду справи витребувано від позивача копію спірної декларації з відміткою податкового органу про її отримання та копію спірних невизнаних податкових декларацій від відповідача. При огляді вказаних документів, судом встановлено, а сторонами не спростовано, що примірники, надані позивачем не містять жодних зазначених потертостей, виправлень, дописок. При цьому, при огляді примірника спірної декларації, наданої відповідачем, вбачаються такі недоліки у формі підчисток, виправлень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові Особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N 2181 -III є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. (Далі -Закон № 2181).
Відповідно до положень пункту 4.1.2. Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054) затверджено форму податкової декларації та Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість.
В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що примірники, надані позивачем не містять жодних зазначених потертостей, виправлень, дописок, в той час як, примірник спірних декларацій, наданих відповідачем, містять недоліки на першому аркуші, у формі дописок кульковою ручкою, використання коректора, наведення жирним кульковою ручкою відомостей віддрукованих технічними засобами. Викладені обставин не дають підстав вважати, що відповідачем не визнано спірну податкову звітність з дотриманням положень ч.2 ст. 19 Конституції України та податкового законодавства. Адже, примірник спірної декларації позивача не містить жодних виправлень або дописок, надрукований технічними засобами. Окрім того, такі недоліки при прийнятті декларації не було належним чином встановлені та задокументовані податковим органом, що дає підстави сумніватися в наявності таких недоліків під час отримання податковим органом спірних декларацій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу у розмірі 2902,40 грн. На вимогу суду, представник позивача надав відомості, що витрачено на правову допомогу 8 годин (що становить повний робочий день у відповідності до загальновстановленого "Кодексом законів про працю України" (від 10.12.1971) розміру тривалості робочого часу). Суд першої істанції дійшов висновку, що відшкодуванню витрат на правову допомогу підлягає сума в розмірі 45,35 грн., оскільки постановою КМУ "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27.04.2006р. № 590 затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, згідно з додатком. Зокрема, щодо компенсації в адміністративних справах, передбачено, що витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень: якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави - не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про задоволення позову в повному обсязі є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки відповідачем при невизнанні спірних податкових декларацій зроблено посилання на наявність в ній виправлень та дописок. Зазначені відповідачем підстави для вчинення оскаржуваних дій спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпромгруп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дії щодо невизнання податкової декларації - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя О.О.Беспалов
Суддя Г.Г.Федорова
Суддя І.Й.Петрик
(Повний текст ухвали складено 04.02.2011р.)