Справа № 2-676/07 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2006 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кардаш О.І.

при секретарі Микитин Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.12.2000 року, позивачка, її неповнолітні діти та відповідач є власниками квартири АДРЕСА_1. Однак зі сторони відповідача чиняться перешкоди в користуванні спільним майном. Так, починаючи з 2000 року ОСОБА_4 виганяє її з дітьми з квартири і вона вимушена проживати в чужих людей. Будь-які спроби врегулювати конфлікт не дали жодного результату. Позивач зверталася до Калуського МРВВС з прохання вселити її в житло, однак їй було відмовлено. З цього ж приводу неодноразово зверталася в КП "ЖЕО №3". Вважає, що своїми діями відповідач порушує її та дітей право на житло, а також право на власність, а тому просить суд зобов"язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні спірним житлом та вселити її разом з неповнолітніми дітьми в квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала.

Відповідач позов не визнав та суду пояснив, що позивачка по справі є його рідною сестрою і проживає разом зі своїми неповнолітніми дітьми та чоловіком по вул. С.Стрільців в м.Калуші. Будь-яких перешкод в користуванні спірною квартирою він не чинить, оскільки з дружиною проживає в одній кімнаті, а дві інші залишаються вільними квартири по АДРЕСА_1. Будь-якого наміру на вселення в спірну квартиру у позивачки ніколи не було, вона просто хоче грошової компенсації за її частку та дітей квартири, проти чого він не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що що згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.12.2000 року, позивачка, її неповнолітні діти та відповідач є власниками квартири АДРЕСА_1 та зареєстровані за вказаною адресою (а.с.4,8-11). Позивачка разом з дітьми проживає в квартирі її чоловіка по АДРЕСА_2.

Як ствердила позивачка в судовому засіданні в 2000 році вона з відповідачем домовилися, що продадуть спільну квартиру, яка належить їм на праві спільної часткової власності і гроші розділять відповідно до частки кожного. Однак протягом тривалого часу відповідач не вживає будь-яких заходів щодо продажу квартири. Наміру проживати в квартирі на АДРЕСА_1 в неї немає і якщо відповідач дасть їй гроші за її частку в квартирі, то будь-яких претензій у неї не буде.

Сторони по справі в судовому засіданні не заперечили той факт, що причиною виникнення конфлікту є те, що позивачка вимагає гроші за належну їй та її дітям частки в квартирі.

2

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона мала намір винаймати у позивачки дві кімнати у її квартирі по АДРЕСА_1. Прийшовши з нею у вказану квартиру, вони побачили, що відповідач робив ремонт у квартирі і двері до кімнат були заставлені різними речами і пройти туди не було можливості. Вони просили, щоб речі забрали, однак розпочалася сварка між сторонами по справі і вона з ОСОБА_1 пішли звідти.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що відповідач по справі є її чоловіком, з яким вона проживає в квартирі по АДРЕСА_1. Позивачка постійно приходить до них та влаштовує скандали. Будь- яких перешкод у користуванні житлом вони не чинять, позивачка має ключі від своїх двох кімнат, якими вони зовсім не користуються, однак будь-якого наміру проживати в даній квартирі позивачка не має. Вони хочуть сплати її частку квартири, але сестра чоловіка постійно скандалить, що робить неможливим нормально порозумітися в даній ситуації.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що є чоловіком позивачки і з 1997 року проживає з дружиною та дітьми в його квартирі по вул. С Стрільців в м.Калуші. В квартиру по вул.Шептицького ні він, ні діти не ходять. Зазначає, що дружина зі своїм братом повинні домовитися про сплату грошей за її частку в спільній квартирі.

У відповідності ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищенаведене суд вважає, що в судовому засіданні не здобуто доказів, які б засвідчували факти перешкоджання відповідачем користуватися квартирою АДРЕСА_1.

Доводи позивачки про те, що відповідач чинить її та її дітям перешкоди в користуванні спільною квартирою суперечить її ж поясненням, даними в судовому засіданні, в яких вона зазначає, що наміру проживати в квартирі АДРЕСА_1 в неї немає, а хоче отримати грошову компенсацію своєї частки в спільній квартирі. Дане підтвердили допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Тому суд вважає, що позовна вимога позивачки про вселення в дану квартиру є безпідставною і не відповідає дійсному її волевиявленню.

Подана скарга до правоохоронних органів, копія якої міститься в матеріалах справи, на дії відповідача по перешкоджанню у користуванні спільною квартирою була розглянута і позивачці рекомендовано звернутися для вирішення зазначеного спору в суд (а.с.6-7).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні квартирою слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.386, 391 ЦПК України, ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.225 ЦПК України.