КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2011 № 46/379
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
за участю секретаря
судового засідання
Філоненко М.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_3, представник, довіреність № 1946 від 18.03.2010;
від відповідача: Воєвода В.О., представник, довіреність б/н від 10.09.2010;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „Київ Ре”
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2010
у справі № 46/379 (Омельченко Л.В. )
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_6;
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „Київ Ре”;
про стягнення 112698,57 грн.
постанова прийнята 07.02.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 20.12.2010 до 24.01.2011 та в засіданні суду 24.01.2011 оголошувалась перерва до 07.02.2011
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 46/379 задоволено повністю позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „Київ Ре” про стягнення 112 698,57 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „Київ Ре” (далі – ТОВ „СК „Київ Ре”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається, що договори № 2000-011/08/СТ та № 2000-012/08/СТ є неукладеними, оскільки позивачем не виконані умови п. 3.2.2 договорів та п.п. 4.1, 4.2 додатку №1 до договорів.
Представник Фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 (далі – ФОП ОСОБА_6.) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „СК „Київ Ре” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „СК „Київ Ре” – без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 строк вирішення спору у справі № 46/379 продовжено.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ФОП ОСОБА_6 (Страхувальник) та ТОВ „СК „Київ Ре” (Страховик) 18.11.2008 укладені договори добровільного страхування наземного транспорту № 2000-011/08-СТ (договір-1) та № 2000-012/08-СТ (договір-2).
Предметом страхування договору – 1 є автомобіль МАN 19.403, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску (транспортний засіб), який належить ФОП ОСОБА_6 на праві приватної власності.
Відповідно до додатку № 1 до договору-1, розмір страхового платежу становить 3 840,00 грн., дата сплати згідно п. 4.2 додатку № 1 до договору - 1 - до 20.11.2008.
Предметом страхування договору – 2 є напівпричіп ROBUSTE 1234, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1999 року випуску (причіп), який належить ФОП ОСОБА_6 на праві приватної власності
Додатком № 1 до договору-2 визначено, що розмір страхового платежу становить 2 100,00 грн., дата сплати згідно п. 4.2 додатку № 1 до договору-2 - до 21.11.2008.
Страхувальник має право на отримання страхового відшкодування, передбаченого умовами даного договору (п. 3.1.1 договорів 1 та 2).
Пунктами 3.2.2 договорів 1 та 2 визначений обов’язок Страхувальника сплачувати страхові платежі у розмірах і в порядку, визначених договором.
Страховик зобов’язаний протягом 2-х робочих днів з моменту отримання письмової заяви Страхувальника про здійснення страхового відшкодування вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування (п. 3.4.1 договорів 1 та 2).
Відповідно до п. 4.3 додатку № 1 до договору-1 встановлений строк дії договору з 00 годин 00 хвилин 21.11.2008 по 23 годину 59 хвилин 20.11.2009. Відповідно до п. 4.3 додатку № 1 до договору-2 встановлений строк дії договору з 00 годин 00 хвилин 22.11.2008 по 23 годину 59 хвилин 21.11.2009. Страховий платіж підлягає сплаті згідно п. 4.2 додатків 1 до договорів 1 та 2 відповідно до 20.11.2008 та 21.11.2008 відповідно.
На підставі виставлених відповідачем рахунків (а.с. 23-24) позивачем 13.11.2008 та 20.11.2008 по договору – 1 перераховано 420,00 грн. та 3 420,00 грн. (разом – 3 840,00 грн.) із зазначенням в графі „призначення платежу” згідно договору страхування від 13.11.2008 № 2000-010/08-СТ”, а по договору – 2 перераховано 2 100,00 грн. із зазначенням в графі „призначення платежу” згідно договору страхування від 13.11.2008 № 2000-011/08-СТ”.
Оскільки матеріали справи не свідчать про існування інших правовідносин між сторонами, колегія суддів вважає, що позивачем було здійснено перерахування грошових коштів на виконання договорів добровільного страхування наземного транспорту від 18.11.2008 № 2000-012/08-СТ та № 2000-011/08-СТ на підставі виставлених відповідачем рахунків.
Доказів повернення вище зазначених коштів, як безпідставно перерахованих, матеріали справи не містять.
Отже, при виставленні рахунків (а.с. 23-24) відповідачем допущено помилку в номерах договорів, на підставі яких позивачем були здійснені страхові платежі.
Таким чином, враховуючи предмети страхування по спірним договорам, умови додатків №1 до цих договорів щодо страхових платежів, рахунки, виставлені відповідачем, а також проплати, здійснені позивачем згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок, колегія суддів вважає, що позивач належним чином та своєчасно сплатив страхові платежі, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а тому твердження відповідача про неукладеність спірних договорів є безпідставним.
Як вбачається з довідки № 8488529 про дорожньо-транспортну пригоду відділу ВДАІ м. Сімферополя та протоколу про адміністративне правопорушення № 8488529, 07.10.2009 о 16 год. 00 хв. у місті Сімферополь по вул. Бородина, 16 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАN 19.403, номерний знак НОМЕР_1 з причепом, номерний знак НОМЕР_2, , що належать на праві власності ОСОБА_6 під керуванням ОСОБА_7 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль МАN 19.403 був пошкоджений.
Згідно звіту від 08.10.2009 № SL 12054 експертної компанії „Укравтоекспертиза” вартість відновлювального ремонту транспортного засобу МАN 19.403, р.н. НОМЕР_1 складає 41 910,81 грн., а розмір страхового відшкодування з урахуванням безумовної франшизи - 41 310,81 грн. Вартість відновлювального ремонту напівпричепу самоскида ROBUSTE S380, д.р.н. НОМЕР_3 становить 57 306,00 грн., а розмір страхового відшкодування з урахуванням безумовної франшизи – 56 956,00 грн.
Разом загальний розмір страхового відшкодування з урахуванням безумовної франшизи становить 98 266,81 грн.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа відповідача від 30.12.2009 № 01-05/831, позивач звертався до нього з проханням здійснити страхове відшкодування за подією, яка сталась 07.10.2009 внаслідок ДТП. Відповідач цим листом відмовив позивачу у виплаті такого відшкодування з підстав того, що страховий платіж за договором № 2000-012/08/СТ не поступав, а тому зазначений договір не набрав чинності.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Укладені між сторонами договори від 18.11.2008 № 2000-012/08-СТ та № 2000-011/08-СТ за своєю правовою природою є договорами страхування.
В силу ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 25 Закону України „Про страхування” передбачено здійснення страхових виплат і виплату страхового відшкодування страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно зі ст. 20 Закону України „Про страхування” страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Пунктами 5.6.1 договорів 1 та 2 передбачено, що протягом 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків Страховик складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк 15 робочих днів після складання страхового акта здійснює його виплату.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем дій, передбачених п. 5.6.1 договорів 1 та 2, а тому заборгованість відповідача за договорами добровільного страхування наземного транспорту від 18.11.2008 № 2000-012/08-СТ та № 2000-011/08-СТ становить 98 266,81 грн. (56 956,00 грн. + 41 310,81 грн.).
Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 4 913,34 грн., 3% річних в сумі 2 148,41 грн. та 7 370,01 грн. інфляційних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відносно суми 3% річних (2 148,41 грн.) та інфляційних втрат (7 370,01 грн.), судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та індекс інфляції.
Згідно п. 3.4.2 договорів 1 та 2, Страховик зобов’язався після складання страхового акту провести виплату страхового відшкодування в терміни, встановлені умовами договору. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі 0,1% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 5% від розміру простроченого платежу.
Перевіряючи правильність нарахування пені, місцевий господарський суд керувався нормами ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов правильного висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договорами від 18.11.2008 № 2000-012/08-СТ та №2000-011/08-СТ становить 4 913,34 грн.
Доводи скаржника, що договори № 2000-011/08/СТ та № 2000-012/08/СТ є неукладеними, колегією суддів до уваги не приймаються з підстав, наведених у даній постанові суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ „Страхова компанія „Київ Ре” судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 46/379.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 46/379 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „Київ Ре” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 46/379 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
09.02.11 (відправлено)