ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р.                                                            Справа № 59/377-10

вх. № 11160/4-59

Суддя господарського суду Бринцев О.В. 

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю  б/н від 09.06.2010 р.

відповідача - Сільченко Т.І. за довір. № 01-62 юр/9700 від 07.12.2010 р.; Рибка А.Ю. за довір. № 01-62 юр/5401 від 08.07.2010 р.  ;Солдатенко А.М. за довір.№ 01-62 юр/8028 від 12.10.2010 р.    

розглянувши справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків  

до  Акціонерної компанії  "Харківобленерго", м. Харків  

про про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

22.12.2010р. позивач ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до АК "Харківобленерго". З урахуванням уточнень до позовної заяви, прийнятих до розгляду судом ухвалою від 12.01.2011р., позивач просить суд внести зміни до договору на постачання електричної енергії від 20.01.2006р. № 53950 шляхом визнання укладеною додаткової угоди №1 в редакції  проекту запропонованої ним іншій стороні 12.08.2010р. щодо подовження строку дії основного договору до 31.12.2013р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 20, 179, 181, 188 ГК України, ст. ст. 633, 651 ЦК України, п. 9.11. договору, а також положення Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 із змінами і доповненнями. Позивач у позовній заяві з посиланням на залучені до матеріалів справи договірні документи та переписку стверджує, що за його ініціативою-пропозицією сторони публічного договору на постачання електричної енергії – споживача,  вчинені усі необхідні дії передбачені законом та договором, які повністю відповідають його волевиявленню для подовження строку дії цього договору на новий трирічний строк до 31.12.2013 р., що відповідає первісному трирічному строку узгодженому сторонами при його укладанні 20.01.2006р. на протязі дії цього договору він належним чином, своєчасно і у повному обсязі виконує всі істотні умови і свої грошові договірні зобов'язання проте відповідач відмовляється від укладення додаткової угоди № 1 до основного договору не зважаючи на те, що він зобов'язаний зробити це в силу вимог Закону і договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримує заявлений позов у повному обсязі та просить суд задовольнити його. Позивач вказує, що ним повністю та належним чином виконуються всі істотні умови та грошові зобов'язання договору на постачання електричної енергії від 20.01.2006р. № 53950, електрична енергія необхідна йому, як споживачу для забезпечення господарської діяльності, а про необхідність подовження дії цього договору він повідомив відповідача письмовою формою і належним поштовим відправленням Листом б/н від12.08.2010 р. з підписаними і відповідно законодавству посвідченими двома екземплярами від імені споживача електроенергії ФОП ОСОБА_5 проектами додаткової угоди № 1 до цього договору про зміну його п. 9,11 шляхом подовження строку його дії на наступні три роки, проте відповідач відмовляється від укладання додаткової угоди № 1 до основного договору.

Відповідач АК «Харківобенерго» у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, просить господарський суд відмовити у задоволенні  позовних вимог позивача в повному обсязі обґрунтовуючи це невідповідністю заявлених ним позовних вимог способам захисту права і охоронюваного законом інтересу, передбачених переліком ст.ст.15 та 16 ЦК України та ст.20 ГК України, а також обов'язковою необхідністю внесення змін до основного договору №53950 від 20.01.2006р. про договірне визначення точки продажу електричної енергії для цілей приведення його у відповідність до вимог п. 1.2 та 1.4 Правил користування електричною енергією, як умови подовження строку його дії, з чим не погоджується позивач.

В судовому засіданні оголошено перерву з 24 .01.2011р.  до 10 год. 45 хв. 31.01.2011р.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

На підставі  акту-допуску Харківської інспекції державного нагляду в енергетиці №05-8/77 від 26.08.2005р. яким встановлено, що електрообладнання КТП-6/0,4кВ 630 кВА та КЛ-6кВ, що належить ФОП ОСОБА_5 задовольняє вимогам “Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів” і ПУЕ, Акту Регіональної державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Північному регіоні №2 від 23.12.2005 року, яким встановлено, що ново змонтоване електрообладнання КТП-6/0,4кВ 630 кВА та КЛ-6кВ, що належить ФОП ОСОБА_5 допускається до подачі напруги, Акту Регіональної державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Північному регіоні № 471 від 29.12.2005 р., яким встановлено, що ново змонтоване електрообладнання КТП-6/0,4кВ 630 кВА та КЛ-6кВ, що належить ФОП ОСОБА_5 допущено до експлуатації.

20.01.2006р. між позивачем і відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №53950, у відповідності до якого, постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та Додатками до Договору, що є невід’ємними частинами Договору.

Пунктом 9.11. договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2006р., а в частині розрахунків до повного їх завершення.

АК "Харківобленерго" листом від 15.07.2010р. №26Е-03/62-13801 повідомила ФОП ОСОБА_5 про припинення дії договору з 31.12.2010р. посилаючись на те, що він не відповідає вимогам нової редакції Правил користування електричною енергією, затв. Постановою НКРЕ від 31.07.2010р. №28.

12.08.2010р. ФОП ОСОБА_5 направив на адресу АК "Харківобленерго" пропозицію про укладення додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 (т.І а.с. 32). Згідно проекту додаткової угоди передбачено викласти п.9.11 договору в наступній редакції «Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013р., а в частині розрахунків до повного їх завершення».

АК "Харківобленерго" листом від 10.11.2010р. №26 Е-03/62 юр-22059 повторно повідомила ФОП ОСОБА_5  про припинення дії договору  про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950  з 31.12.2010р.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Згідно п.1.2. Правил користування електричною енергією (затв. Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Загальні умови укладення договорів визначені статтею 179 Господарського кодексу України, частиною 3 якої, зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, у випадку, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладання договору для певних категорій суб’єктів господарювання.

Частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зокрема, електроенергією зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхніх послуг.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства України суд приходить до висновку про те, що взаємовідносини між  ФОП ОСОБА_7 та АК “Харківобленерго” з приводу постачання електричної енергії повинні бути врегульовані відповідним господарським договором – договором  на постачання електричної енергії. При цьому укладення цього договору є обов’язковим в силу наведених вище приписів чинного законодавства.

Згідно ст. 187 ГК України  спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У Відповідності до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

З урахуванням викладеного, на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що укладення договору на постачання електричної енергії може відбуватися в судовому порядку (оскільки укладення договору наразі є обов’язковим в силу приписів чинного законодавства України). При цьому наразі вбачається, що позивачем додержаний встановлений досудовий порядок укладання договорів в судовому порядку, запропонована додаткова угода до договору відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав. У зв’язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на неможливість застосування в даному спорі такого способу захисту права як внесення змін до договору шляхом визнання додаткової угоди укладеною. Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб відповідає нормі абзацу 11 ч. 2 ст. 20 ГК України, яким передбачено такий спосіб, як  установлення, зміна і припинення господарських правовідносин.  При цьому наразі не йдеться про застосування способу «визнання права», на відміну від тих судових рішень, на які посилається відповідач. Крім того, відмінністю між господарським спором наведеним відповідачем і даним спором полягає в тому, що у першому випадку укладення договору не було визначено як обов’язкове, а в цьому, другому, випадку укладення обов’язковість укладення договору на постачання електричної енергії визначена наведеними вище нормами чинного законодавства. З урахуванням цього до спірних правовідносин сторін застосовується і загальний спосіб захисту права, передбачений 11 ч. 2 ст. 20 ГК України і спеціальний спосіб захисту права, визначений ст.187 ГК України.

Критично суд оцінює посилання відповідача на невідповідність договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 вимогам нової редакції Правил користування електричною енергією, затв. Постановою НКРЕ від 31.06.1996. №28.

З приводу наведених відповідачем заперечень суд керується наступним. Положеннями абз. 90, 92 п.1.2. названих правил користування електричною енергією точка обліку - межа балансової належності, на якій за допомогою засобів обліку або розрахунковим шляхом визначаються та обліковуються значення обсягів споживання/передачі електричної енергії та величини споживання/транзиту електричної потужності за певний період; точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію; Згідно п. 1.4. Правил користування електричною енергією точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Тобто ні в змісті цитованих норм, ні в інших положеннях Правил користування електричною енергією чи інших нормативних актах не міститься обмежень, щодо знаходження чи незнаходження точки обліку та точки продажу електричної енергії на території споживача. Отже, твердження відповідача про неможливість перебування точки продажу та точки обліку електроенергії на території позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачем норм правил користування електричною енергією. Таким чином ці заперечення відповідача проти продовження строку дії спірного договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 є юридично неспроможними.

Такий висновок суду підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2010р. у справі №58/97-10, винесеним у справі за участю АК «Харківобленерго» та ФОП ОСОБА_5 Цим рішенням відмовлено як у незаконних та безпідставних вимогах АК «Харківобленерго» про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950, мотивованих невідповідністю умов договору положенням нової редакції Правил користування електричною енергією, затв. Постановою НКРЕ від 31.07.2010р. №28 в частині визначення точки обліку та токи продажу електричної енергії.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на норми п.1.4 Правил користування електричною енергією зміни умов договору № 53950 від 20.01.2006р. щодо терміну точки продажу електроенергії – межі балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. З огляду на досліджені судом фактичні обставини і відповідні ним правовідносини та   умови договору на постачання електроенергії саме додатком № 8 до нього, який є невід'ємною його частиною, уповноваженими представниками сторін вже складено і належним чином засвідчено підписами і печатками Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін під час укладання договору, що повністю відповідає фактичному місцезнаходженню точки продажу електроенергії споживачу ФОП ОСОБА_5 і вимогам п. 1.2 Правил. Введений Постановою НКРЕ № 105 від 04.02.2010 р. до Правил термін точка продажу електроенергії не може мати обов'язковим юридичним наслідком для обох сторін договору № 53950 від 20.01.2006р.  зміну або перегляд його істотних умов так, як згідно додатка № 3 до типового договору на постачання електроенергії і п.п. 5.5, 5.6 та 5.7 Правил не визначений, як обов'язковий для узгодження сторонами під час укладання договору і не віднесений до істотних його умов, а є випадковою його умовою вже узгодженою сторонами під час укладання договору невід'ємним додатком № 8 до нього.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст. ст. 20, 179, 181, 188 ГК України, ст. ст.633, 651 ЦК України, Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією, затв. Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 із змінами і доповненнями, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82…85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Внести зміни до договору з акціонерною компанією "Харківобленерго" на постачання електроенергії №53950 від 20.01.2006р. шляхом визнання укладеною додаткової угоди №1 від 12.08.2010р. в такій редакції:

Додаткова угода №1

до договору про постачання електричної енергії

№53950 від 20 січня 2006 року

м. Харків                                                                          12 серпня 2010р.

Акціонерна компанія «Харківобленерго» (далі за текстом «АК «Харківобленерго»»), яка іменується надалі Постачальник (електричної енергії), що діє за умовами та правилами ліцензії на постачання електроенергії за регульованим тарифом Ср №865 від 29.03.2000р та ліцензії на передачу електроенергії ПР №74 від 29.03.2000р. в особі Кирика Сергія Васильовича, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1), в особі ОСОБА_5, надалі іменується Споживач (електричної енергії), з іншого боку, уклали цю Додаткову угоду про таке:

Викласти абз.1 п.9.11 Договору в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків – до їх повного завершення.»

ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН:

ПОСТАЧАЛЬНИК:

АК «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО»

61037, м.Харків, вул.Плеханівська,149

п/р 260323012307 в ДОБУ «Ощадбанк»

МФО 351823

ЄДРПОУ 00131954

Кирик С.В.

СПОЖИВАЧ:

ФОП ОСОБА_5

АДРЕСА_1

п/р НОМЕР_2 в ХОФ «Укрсоцбанк»

МФО 351016

Код ЄДРПОУ НОМЕР_1

2. Стягнути з Акціонерної компанії  "Харківобленерго" (м. Харків, вул.Плеханівська,149, код ЄДРПОУ 00131954, Поточний рахунок 260323012307 в ДОБУ «Ощадбанк» м. Харків, МФО 351823) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Поточний рахунок НОМЕР_2 в ХОФ "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016) 85, 00 грн. держаного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Бринцев О.В.

/Справа №59/377-10

Повний текст рішення підписано 03.02.2010р./