Справа № 931/670/24

Провадження № 2/931/253/24

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 вересня 2024 року смт. Локачі

Суддя Локачинського районного суду Волинської області Масляна С.В., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

16 вересня 2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме:

- за Кредитним договором № 11542-10/2023 в розмірі 41250 грн;

- за Договором позики № 4399493 в розмірі 7956,80 грн;

19 вересня 2024 року у відповідності до вимог ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України суддя з метою визначення підсудності сформувала запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 ..

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 19 вересня 2024 року № 796135 місце проживання відповідача ОСОБА_1 з 30 вересня 2002 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя доходить такого висновку.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, § 22 від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Таким чином, нормами процесуального права передбачено право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як убачається зі змісту позовної заяви, 25 жовтня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 11542-10/2023, а 26 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 26022024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором.

Окрім цього, 21 листопада 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 4399493, а 14 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 4399493.

Відтак, в межах даного позову об`єднано дві позовні вимоги, які ґрунтуються на різних договорах, а саме:

1) Кредитному договорі № 11542-10/2023 та Договорі факторингу № 26022024;

2) Договорі позики № 4399493 та Договорі факторингу № 14/06/21.

Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори факторингу тощо).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 у справі № 910/11811/18, від 25 липня 2019 у справі № 916/2733/18 та від 16 жовтня 2020 у справі № 910/7186/19.

У даному випадку об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду.

Отже, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання чи не виконання кожного договору окремо та фактично підлягають вирішенню два окремих спори між тими ж сторонами.

На переконання судді, заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, а також одна з позовних вимог не є основною, а інша похідною від неї.

Таким чином, вищезазначені кредитні договори породжують різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, тому спільний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 188 ЦПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по вказаним договорам.

Встановлення суддею наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Виходячи з вищенаведеного, суддя доходить висновку, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач допустив порушення правил об`єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви.

Вказане не є перешкоджанням позивачу у праві на доступ до суду, яке закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 188 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 20 вересня 2024 року.

Суддя Локачинського районного суду С. В. Масляна