Справа № 2 – 240 2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
Головуючого судді – Бондаренко О.В.,
При секретарі судового засідання – Слюсаренко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання права власності на частину домоволодіння -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з даним позовом обґрунтовуючи його тим, що 16.05.1997 року був придбаний недобудований будинок по АДРЕСА_2, в придбання даного будинку були вкладені кошти за продаж двох - кімнатної АДРЕСА_1 в м. Біла Церква , яка належала на праві власності їй та третій особі по справі – ОСОБА_3 Між позивачем, відповідачем та третьою особою при купівлі будинку була домовленість про те, що позивачу буде подарована частина житлового будинку, але домовленість на даний час не виконана, відповідач не визнає її право на частину житлового будинку з відповідними господарськими спорудами подав позов до суду про розподіл домоволодіння, як спільного майна подружжя. Тому позивач просить суд, визнати за нею право власності на 3/10 частини житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами. За адресою: АДРЕСА_2.
В судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами. За адресою: АДРЕСА_2, обґрунтовуючи тим, що її мати – ОСОБА_3 та відповідач по справі – ОСОБА_2 уклали шлюб і створили сім’ю, вона стала членом даної сім’ї, під час шлюбу мати продала належну їм на праві спільної власності квартиру, одержані кошти передала відповідачу для придбання недобудованого житлового будинку. В подальшому загальними силами та працею членів сім’ї будинок було добудовано і здано в експлуатацію.
Представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно недобудований будинок був придбаний під час шлюбу з ОСОБА_3, позивач на той час не працювала, навчалась і участі в добудові житлового будинку та господарських будівель не приймала, угоди про дарування частини будинку не було, тому позов є безпідставним.
Третя особа ОСОБА_3, в судовому засіданні позов підтримала.
Представник третьої особи, ОСОБА_5, позов підтримав, посилаючись на те, що якщо будівництво велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - житловий будинок стає їх спільною сумісною власністю, а при відсутності доказів про участь когось із учасників спільної сумісної власності у надбання майна була більшою або меншою – частки визначаються рівними.
Суд, заслухавши позивача, представників позивача, відповідача, третьої особи, свідків ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 16.05.1997 року був придбаний житловий незакінчений будівництвом будинок готовністю 59 % по АДРЕСА_2 вартістю 21 200 грн., договір купівлі продажу Серії ААІ № 804855 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, що сторонами не заперечується.
Також, встановлено, що 22.10.1991 року ОСОБА_12 отримала ордер (а.с.17.18) на заселення сім’ї з двох чоловік до квартири АДРЕСА_1, дана квартира була приватизована 21.04.1997 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ( а.с.19- 21) і 16.05.1997 року ОСОБА_12. яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_13 продала дану квартиру ОСОБА_14 за 18 600 грн., кошти отримані за продаж квартири вона надала чоловіку – ОСОБА_2 для придбання житлового будинку по АДРЕСА_2 для їх сім’ї, що підтвердили в судовому засіданні сторони та свідки.
Відповідно до ст..112 ЦК України ( в ред. 1963 р.), майно може належати на праві спільної власності …..двом або кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток ( частково власність) або без визначення часток ( сумісна власність). Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності проводиться за згодою всіх учасників. А при відсутності згоди – спір вирішується судом.( ст.. 113 ЦК України в ред. 1963 р.)
Тобто, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1. придбали житловий незакінчений будівництвом будинок готовністю 59 % по АДРЕСА_2 для спільного володіння, користування та розпорядження.
Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на ј частку житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2, суд виходить з того, що позивач має право на таку частку в спірному майні, оскільки це майно було набуте зусиллями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за рахунок їх спільних коштів, що були не однаковими за розміром і в подальшому даний будинок був добудований зусиллями подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Судом встановлено, що письмової угоди між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було, позивач , як член сім’ї власника житлового будинку – ОСОБА_2 приймала участь в купівлі недобудованого будинку від імені якої діяла ОСОБА_3, тобто її внесок в купівлю даного будинку становив станом на 16.05.1997 року – 9300 грн. ( 18600 грн. – вартість квартири АДРЕСА_2, : 2 особи). Виходячи з вартості житлового будинку станом на 27.07.2009 року ( висновок № 2069 а.с.118- 126), грошового внеску позивача в розмірі 9300 грн. станом на 16.05.1997 року ( договір купівлі – продажу квартири а.с. 24 ,) та індексу інфляції, розмір частки у спільному майні складає 25/100 = ј частина житлового будинку).
Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу ( ст..16 ЗУ «Про власність», ст.. 22 КпШС); майно , придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, чи майно . що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське ) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім’ї чи членами господарства не передбачено інше, або майно. Придбане внаслідок спільної праці громадян, що об’єднались для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (ст.17,ст..18 ЗУ «Про власність); квартира( будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана під час приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім’ї наймача у їх спільну сумісну власність ( ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»).
В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності під час надбання майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності ( п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20).
Тобто, ОСОБА_1 приймала участь у набутті майна – недобудованого будинку за адресою: АДРЕСА_2 зробивши свій внесок в сумі 9 300 грн., що підтверджується показами позивача, третьої особи, свідків та матеріалами справи (а.с.21,24)
В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що загальними силами та працею членів сім’ї спірне домоволодіння було добудовано і введено в експлуатацію, але позивачем не надано до суду належних доказів про наявність її участі у данному будівництві.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. ( ст..11 ЦПК України). Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень ( ст.60 ЦПК України).
Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач має право на ј частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі ст.ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач в судовому засіданні відмовилась від відшкодування даних витрат.
Сторони звільнені від сплати держмита на підставі ст. 4 п. 18 Декрету КМ України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 112,113 ЦК України ( в ред.. 1963 р.), Закону України «Про власність», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20, ст.ст.10,11,15,60,79,89,212-215,218,223 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами що розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня ухвалення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів.
Суддя: О.В.Бондаренко