КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-1509/07 Головуючий у 1-й інстанції: Репех В.М.
Доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
Іменем України
19 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Маслія В.І., при секретарі Горобцовій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову господарського суду Чернігівської обаласті від 15.03.2007 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Сонеко» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
в с т а н о в и л а:
Постановою господарського суду Чернігова Чернігівської області від 15.03.2007 р. позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000282321/0 від 20.09.2004 року про завищення позивачем ЗАТ «Сонеко» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за квітень 2004 року на 1992667,00. Судове рішення вмотивовано тим, що позивачем виконані всі вимоги, які ставляться до нього нормами податкового законодавства і несплата ПДВ до бюджету продавцями товару (ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» - ДП «НИЗОТ» ВАТ «НПТЗ») при фактичному здійсненні господарської операції, про що стверджував відповідач, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Не погоджуючись з даною постановою,відповідач ДПІ у м. Чернігові звернулася з апеляційною скаргою, в якійпросить скасувати вказане рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники апелянта підтримали скаргу, пославшись на доводи, викладені в ній.
Позивач направив заперечення, які підтримав його представник і в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Як встановлено судом, відповідачем на підставі Акту перевірки №105/23/14339104 від 20.09.2004 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282321/0 від 20.09.2004 року про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за квітень 2004 року на 1992667,00.
З таким висновком відповідача правомірно не погодився суд першої інстанції, оскільки він суперечить діючому податковому законодавству і спростовується дослідженим та проаналізованими наявними в матеріалах справи доказами:
платіжними документами, якими підтверджується факт оплати позивачем трубної продукції;
довідкою № 172/23/14339104 та актом № 261/23/14339104 від 25.06.2005р. ДПІ у м. Чернігові, якими підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2004 року в розмірі 1992667 грн.;
висновками зустрічних перевірок проведених ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська та Нікопольської ОДПІ з питань взаємовідносин позивача-покупця з продавцями продукції, з яких слідує, що сума ПДВ по спірним накладним включена до податкових зобов»язань, відображена у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), підсумки якої відповідають даним податкової декларації з ПДВ за квітень та травень 2004 року;
довідкою ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області від 16.08.2005р. № 276/23-111/32787698, якою підтверджується факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Торговий будинок ДПЗ»;
копією постанови слідчого відділу прокуратури Сумської області про закриття матеріалів кримінальної справи, з якої вбачається, що не підтвердився факт незаконного завищення позивачем вартості труб.
Отже, суд встановив, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинному законодавству. А відповідачем, помилково, всупереч п. 1.3 ст. 1 та пп."а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР, зроблено висновок про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача за здійсненими господарськими операціями, за якими ними були видані податкові накладні.
Оскільки на момент здійснення господарських операцій продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, то цим підтверджується обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість.
Наведене також свідчить про те, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
За таких обставин колегія суддів рахує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного податкового законодавства і тому підставно визнав його недійсним, задовольнивши тим самим позовні вимоги ЗАТ «Сонеко».
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанова господарського суду Чернігівської області від 15.03.2007 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 15.03.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий:
Судді: