справа № 2а-2670/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2011                                                                                                      м. Сімферополь

Суддя Київського районного суду м. Сімферополя Козленко В.В., розглянувши у письмовому провадженні  адміністративну позовну заяву ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя, Головного  управління Пенсійного фонду України в АР Крим про визнання протиправними дій щодо  не донарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги   у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання проведення перерахунку та стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 26.07.2010р. по 31.12.2010р., зобов'язання проводити виплату щомісячної державної соціальної допомоги довічно ,

встановив:

Позивач  звернувся   до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя, Головного  управління Пенсійного фонду України в АР Крим про визнання протиправними дій щодо  не донарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги   у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання проведення перерахунку та стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 26.07.2010р. по 31.12.2010р., зобов'язання проводити виплату щомісячної державної соціальної допомоги довічно, мотивуючи свої вимоги тим, що йому відповідачем  не в повному обсязі  нараховується та виплачується  щомісячна державна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого порушені його  законні права.                

             Позивачка у судове засідання не з’явилася, у позовній заяві просить розглянути справу за її відсутності у порядку письмового провадження.

             Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя у судове засідання не з’явився,  надіслав на адресу суду заяву у якій просив розглянути справу у його відсутність.              

             Представник відповідача Головного  управління Пенсійного фонду України в АР Крим у судове засідання не з’явився,  про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив, надіслав на адресу суду заперечення, у яких позовні вимоги  не визнав,  просив відмовити у задоволенні позову.

            Згідно з ч. 4, ч. 6 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

             Матеріалами справи та наявними доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

            Судом встановлено, що позивачка, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1  року , тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона є  особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

             Із матеріалів справи вбачається, що позивачка  знаходиться на обліку та отримує надбавку к пенсії, як дитина війни,  в Головному  управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим.

              За таких обставин суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено що, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р., № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно правовими актами.

 Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та 22.05.2008 №10-рп/2008, визнане не конституційними зупинення законами про Державний бюджет України дію інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України.

На даний час діє редакція ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», яка з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, гарантує отримання дітям війни допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком   у  2010 році.            

           Як вбачається з заперечень представника відповідача ГУ ПФУ в АРК, виплата надбавки позивачу здійснювалася виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме у розмірі 49,80 грн.

           Вирішуючи спір по суті, суд виходить з конституційних принципів, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, яке не може бути скасоване або звужене. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

          Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при розрахунку щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  підлягає застосуванню прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

 Доводи відповідача ГУ ПФУ в АРК щодо того, що на осіб, які мають статус «дітей війни» не поширюється можливість застосування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованими з наступних причин.

          Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тільки у випадках стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

           Також безпідставними є  посилання відповідача ГУ ПФУ в АРК на відсутність бюджетних коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

           На підставі вищевикладеного позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача  ГУ ПФУ в АРК щодо  відмови в нарахуванні  та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги   у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.07.2010р. по 31.12.2010р., зобов'язання провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги з 26.07.2010р. по 31.12.2010р. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачки про зобов’язання  відповідача ГУ ПФУ в АРК на майбутнє виплачувати їй допомогу у повному обсязі, то ці вимоги не можуть бути задоволені, як такі, що подані передчасно, оскільки статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з положень даної норми, судовому захисту підлягають порушені права. Позивачка лише припускає порушення її прав у майбутньому, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд розглядає і вирішує лише правовідносини, які сталися і є наявними, та не може передбачити дії тієї чи іншої  особи на майбутнє.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у певній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу якому надані такі повноваження ( управління ПФУ).          

           Задовольняючи частково позовні вимоги,  суд вважає за можливе через положення частини  2 статті 11 КАС України та з урахуванням вимог п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, вийти за межи заявлених позовних вимог для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та ухвалити рішення  щодо  покладення обов’язку на відповідача ГУ ПФУ в АРК виплатити позивачці недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, визначену статтею 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 26.07.2010р. по 31.12.2010р.

         Суд вирішує питання про судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  11, 94, 160-163,167 КАС України, суд,-

постановив:

                        Позов задовольнити частково.

                      Визнати дії відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим щодо  відмови в нарахуванні недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги  ОСОБА_1,       як дитині війни, у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,   з 26 липня 2010р. по 31 грудня 2010р.  неправомірними.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, визначену статтею 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 26 липня 2010р. по 31 грудня 2010р.

                    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  3 грн. 40 коп. судових витрат.

                 У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за один місяць.

               Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                               В.В. Козленко