Справа № 2-а-62 / 11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року, суддя Володарського районного суду Київської області, Ткаченко О.В., розглянувши  справу у порядку скороченого провадження  за адміністративним позовом   ОСОБА_2

до Управління праці та соціального захисту населення Володарського району,

про утримання недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій,-  

В С Т А Н О В  И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є учасником бойових дій і згідно законодавства має право на щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 5 мінімальних  пенсій за віком, але відповідачем вказану допомогу починаючи з 2003 року йому виплачено у значно меншому розмірі. Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Володарського району Київської області з вимогою про перерахунок та виплату недоплаченої грошової допомоги учасникам бойових дій, однак  йому було відмовлено. А тому  позивач просить суд  зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь  недоплачену грошову допомогу починаючи з 2003 по 2010 роки в розмірі 12133 грн. 75 коп.  

Представник відповідача надав суду заперечення, з яких вбачається, що позов не визнав і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що виплата щорічної допомоги здійснювалася у відповідності до вимог нормативно-правових актів – у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи  встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5) та перебуває на обліку УПСЗН Володарської райдержадміністрації. Згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одержання до 5 травня кожного року разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, але отримував її не у повному обсязі.

Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанов КМУ від 11.04.02 р. № 486 та від 31.03.03 р. № 425, виплати такої допомоги здійснюються органами праці та соціального захисту населення.

З 2003 по 2010 рік в порушення вимог ст. 12 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 3, 19 ч. 2 , 22 ч. 2 , 22 ч. 3, 64 ч. 1 Конституції України, призначена грошова допомога нараховувалась та виплачувалась позивачу не повністю.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України (в редакції закону від 22.05.2008 року зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного суду).  

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України.  

            Як встановлено судом, розміри одноразової грошової допомоги до 5 травня, визначені з 2003 по 2010 роки, не відповідають розмірам цієї допомоги, передбаченим Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.  

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України , при вирішенні справи слід керуватися принципом законності , відповідно до якого органи державної влади , органи місцевого самоврядування , їхні посадові та службові особи зобов’язанні діяти лише на підставах , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

            У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана ВР України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Отже, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня підлягають застосуванню саме положення ст.12 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,  а не постановам КМ України.  

           В разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме  положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.  

Як вказано вище, при визначенні розміру даної допомоги застосовується мінімальна пенсія  за віком, як розрахункова величина.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання щорічної грошової допомоги в розмірах, передбачених Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.  

Безпідставними суд також вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної допомоги у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх  зобов’язань, а принцип верховенства права, закріплений в  Конституції України, означає, що якщо держава схвалила певну концепцію, то дії державних органів вважатимуться протиправними, якщо вони відступатимуть від такої політики.  

                    Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання  щодо реалізації права громадян на соціальний захист, зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і  складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, а тому звуження змісту та обсягу цього права не допускається.  

    Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветерані війни та гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. (в редакції закону від 28.12.2007 р. – зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008)

За п.1 постанови КМ України від 18.02.2004 року № 177 “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.  

                   Отже, Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації є належним відповідачем по даній справі.  

Позивач у своїх вимогах ставить питання про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій в розмірі 12133,75 грн. починаючи з 2003 по 2010 роки з урахуванням враховуючи проведені виплати. Ст. 99 КАС України вказує , що  для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому вважаю , що проведення нарахування та виплати недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій можливе починаючи з 19 травня 2010 року, взявши до уваги , що  особа дізналася про порушене право,  отримавши лист про відмову у перерахунку їй пенсії від відповідача  від 19 листопада 2010 року.  

Таким чином,  позов підлягає  до часткового задоволення  та слід за необхідне визнати відмову відповідача щодо перерахунку та виплати  недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій – протиправною.  Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володарського району Київської області провести перерахунок та виплату одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій починаючи з 19 травня  2010 року.

Разом з тим, вимога позивача щодо стягнення доплати у визначеній ним конкретній грошовій сумі не підлягає задоволенню, оскільки нарахування допомоги здійснюється органами Управління праці та соціального захисту населення Володарського району Київської області і суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження . 

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.  

                   На підставі ст.4 Декрету КМ України “Про державне мито” позивач звільнений  від сплати судового збору на користь держави.  

                   Керуючись ст. ст. 19, 22, 113 Конституції України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” та “Про жертви нацистських переслідувань”, ст.ст. 6,9,17, 99, 158-163, 167, 183-2 КАС  України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Володарського району Київської області щодо недоврахування та не виплати ОСОБА_2 відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Володарського району Київської області (вул. Коцюбинського,  13, смт. Володарка Київської області) здійснити нарахування та виплату за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням вже виплаченої, разової грошової щорічної державної соціальної допомоги за 2010 рік відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами або іншими особами, у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки у десятиденний строк з моменту отримання постанови суду шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через Володарський районний суд Київської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

                 Суддя                                                                              О.В.Ткаченко