Справа №2а-134/2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2007 року
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ДЗЕРИНА М.М.
суддів: ГОЛОВІН В.А., БОДНАРУК М.Ф.
при секретарі ГОЛИНСЬКІЙ І.В.
представника відповідача Управління
праці та соціального захисту населення
.Ямпільської РДА Коваль Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль
цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України - державного казначейства України, Міністерства фінансів України, управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Вказала, що вона є учасником війни. Відповідно ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", їй щорічно до 5 травня повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, як учаснику війни за 2004, 2005 та 2006 роки. Однак грошова допомога, призначена за 2005, 2006 роки виплачувалась не в повному обсязі, а за 2004 рік не виплачувалась взагалі. Таким чином, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суми виплат мали складати: у 2004 році - (92,45хЗ)=277,35 грн.; у 2005 році - (332,00хЗ)=996,00 грн.; у 2006 році - (359хЗ)=1077,00 грн. Тому за три роки недоплата склала: 2250,35 гривень. Тому він вимушений звернутися до суду з даним адміністративним позовом, і просити суд винести рішення, яким стягнути з відповідачів на його користь 2250 гривень 35 копійок недоплаченої йому разової щорічної допомоги як учаснику війни.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Коваль Т.М. позовні вимоги не визнала. Пояснила, що виплату щорічної грошової допомоги учасникам війни, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" проводили у відповідності з виділеними на вказані цілі коштами, які виділялись в обсязі, передбаченому Законами України про Державний бюджет на 2004-2006 роки. Просила в задоволенні заявлених вимог відмовити.
Представник відповідача Державного Казначейства України в судове засідання не з'явився, в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи був повідомлений завчасно, про причини неявки суд не повідомив, заперечень суду не надав.
Представник відповідача Міністерства Фінансів України в судове засідання не з'явився. Надав суду відзив, в якому просив справу слухати в їх відсутність. Позовні вимоги не визнає. В наданому відзиві представник відповідача пояснив, що згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Закону про Державний бюджет України. Відповідно до ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України. Ст.44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", встановлені абсолютні розміри виплат учасникам бойових дій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Виходячи з того, що законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також, що позивачі отримували зазначені виплати, в розмірах, встановлених Законами України про Державний бюджет на 2004-2006 роки, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши надані матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк звернення.
По-скільки позивачем не ставиться питання по поновлення пропущеного процесуального строку, тому суд вважає за необхідне розглядати заявлені позовні вимоги лише за 2006 рік, в іншій частині відмовити.
Згідно посвідчення НОМЕР_1 виданого 23.02.2004 року позивач ОСОБА_1. є учасником війни і відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" їй щорічно до 5 травня повинна надаватись одноразова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Розмір трьох мінімальних пенсій за віком в 2004 році складав 277,35 грн., в 2005 році - 996,00 грн., в 2006 році -
2
1077,00 грн., як учаснику війни.
На підставі цього, одноразова грошова допомога ОСОБА_1. мала становити в 2006 році - (359*3)=1077 грн., а вона отримала лише 50 гривень, тому недоотриманими залишаються кошти в сумі 1027 гривень.
Викладене свідчить, що проведена виплата одноразової грошової допомоги учасникам війни ОСОБА_1. суперечить ст.22 Конституції України, ст.ст.2,14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так ст.22 Конституції України передбачає: "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".
Згідно із ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Таким чином, ст.30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" є такою, що обмежує права і пільги ветеранів війни та учасників бойових дій, суперечить ст.22 Конституції України, ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому є недійсними.
У відповідності до ст.36 Бюджетного Кодексу України, Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністерство Фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.
Однак, як вбачається з пояснень, матеріалів справи, Міністерством фінансів України не було враховано діюче законодавство і тому належні виплати згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були не профінансовані.
Таким чином, суд вважає, що відповідальність за такий стан лежить на Міністерстві фінансів України, а тому позов підлягає задоволенню та недоплачені суми слід стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Головного управління Державного казначейства на користь ОСОБА_1.
В позові до Управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області слід відмовити, по-скільки це управління здійснює виплати лише в межах отриманих коштів.
Відповідно до розрахунків сума недоплати за 2006 рік становить 1027 гривень і ця сума підлягає стягненню на користь позивача.
Дані правовідносини врегульовані ст.22 Конституції України, ст.ст.2, 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу Адміністративного судочинства України, і на підставі ст.22 Конституції України, ст.ст.2, 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задоволити частково.
Стягнути з Міністерства Фінансів України, шляхом списання Головним Управлінням Державного Казначейства України, грошові кошти в сумі 1027 гривень, перерахувавши їх на рахунок Міністерства соціальної політики України для подальшої їх виплати ОСОБА_1 через Управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з часу її проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження даної постанови через Ямпільський районний суд.