ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 р. № 32/107-10-3455
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів Міщенка П.К.(доповідач),
Заріцької А.О.,
Короткевича О.Є.
розглянувши касаційну
скаргу
на ухвалу
та на постанову
у справі ТОВ "Риалбудсервіс"
господарського суду Одеської області від 20.10.2010р.
Одеського апеляційного господарського суду
від 23.11.2010р.
№ 32/107-10-3455
за заявою
до боржника
про ДП "Іллічівський морський торговельний порт"
ТОВ "Риалбудсервіс"
визнання банкрутом
В судовому засіданні взяли участь представники:
Заявника- Кушнірук О.С.
Боржника –не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.2010 р. за заявою Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Риалбудсервис", у зв’язку з неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 921 923 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Одеської області від 20.10.2010 р. (суддя Грабован Л.І.) визнані грошові вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" в сумі 921 923 грн., останнього зобов’язано подати в офіційний друкований орган оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Кормільцев М.А. (ліцензія НОМЕР_1 від 11.03.2010 р.).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року (колегія суддів у складі: головуючий Лашин В.В., судді Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 20.10.2010 р.
Не погоджуючись з ухвалою та постановою ТОВ "Риалбудсервис" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові акти скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, оскільки ДП “ІМТП” не підтверджено неплатоспроможність боржника та не доведено безспірність своїх вимог до моменту здійснення Державною виконавчою службою в повному обсязі передбачених законом дій по стягненню заборгованості та отриманню уповноваженими органами достовірних відомостей про доходи та майно боржника.
У відзиві на касаційну скаргу Кормільцев М.А. просить залишити без змін ухвалу Одеської області від 20.10.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року, посилаючись на повне встановлені обставин справи.
ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні скарги, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.
Згідно ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником).
Відповідно до вимог ч. 3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Отже, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2009 р. по справі № 33/29-08-1361 з врахуванням змін, внесених постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 р. з ТОВ "Риалбудсервис" на користь ДП "ІМТП" було стягнуто 921 923 грн. основного боргу, 13 828,85 грн. держмита та 315 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
На виконання вказаних судових рішень було господарським судом Одеської області 31.08.2009 р. було видано наказ на примусове виконання.
Постановою Другого Суворовського відділу ДВС від 30.09.2009 р. відкрито провадження про примусове виконання вищевказаного наказу господарського суду.
Постановою державного виконавця вд 02.11.2009 р. накладено арешт на грошові кошти боржника в сумі 1 014 921 грн., що знаходяться на поточних рахунках боржника в банківських установах.
Листом від 13.09.2010 р. за № 34793 ДВС повідомило ДП “ІМТП”, що наказ господарського суду Одеської області № 33/29-08-1361 від 31.08.2009 р. не виконано у зв’язку з недостатністю грошових кошів на рахунках боржника та відсутністю зареєстрованого нерухомого майна.
Враховуючи вищенаведені норми Закону, у підготовчому засіданні суд остаточно з’ясовує наявність всіх необхідних підстав, для порушення справи, перевіряє наявність ознак неплатоспроможності боржника, визначає розмір боргу кредитора (кредиторів) та з'ясовує безспірність цих вимог.
Виходячи з приписів ч. 1, 2 ст. 13 цього Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 Закону про банкрутство якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.
Призначаючи кандидатуру розпорядника майна, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 31, 13 Закону про банкрутство, встановивши при цьому, що арбітражний керуючий Кормільцев М.А. має ліцензію, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредитора, управління боржником раніш не здійснював, судимостей не має, як не має і заборони суду здійснювати діяльність арбітражного керуючого.
Тож, при винесені ухвали судом першої інстанції було взяти до уваги зазначені вище положення чинного законодавства та призначено попереднє засідання суду.
За таких обставин справи доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому оскаржувана ухвала та постанова господарських судів підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Риалбудсервіс" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 20.10.2010р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р. у справі № 32/107-10-3455 залишити без змін.
Головуючий Міщенко П.К.
С у д д я Заріцька А.О.
С у д д я Короткевич О.Є.