Ухвала

25 січня 2022 року

м. Київ

справа № 450/11/19

провадження № 61-21452ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Манукян Марти Андріївни на постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернуласядо суду з указаним позовом, в якому просила: скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення Пустомитіського районного суду Львівської області від 28 грудня 2007 року; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення Пустомитіського районного суду Львівської області від 28 грудня 2007 року; визнати за нею право власності на 3/4 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2019 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення Пустомитіського районного суду Львівської області від 28 грудня 2007 року. Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення Пустомитіського районного суду Львівської області від 28 грудня 2007 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року (повний текст якої складено 16 грудня 2021 року) апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2019 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 3/4 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 скасовано. Провадження у справі в частині вищевказаних позовних вимог закрито. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

29 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манукян М. А. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Манукян М. А. вказала, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі № 6-167цс12, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 2-612/2008, від 02 червня 2021 року у справі № 440/49/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також представник заявника зазначила, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) та необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) про залучення правонаступника позивача ОСОБА_2 (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.

Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Манукян Марти Андріївни на постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року.

Витребувати із Пустомитівського районного суду Львівської області цивільну справу № 450/11/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 25 лютого 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко