Справа № 161/7481/21 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.

Провадження № 22-ц/802/212/22 Категорія: 8 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Кіт А. Д.,

з участю:

відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 22.04.2021 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги у цій справі залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

28 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі. Заяву мотивовано тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 04 жовтня 2021 року постановлено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності залишити без розгляду. Вважала, що не вирішено по суті подану нею 30 серпня 2021 року заяву про стягнення з позивача ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи, в розмірі 2500 гривень. З посиланням на норми ч. 5 ст. 142 ЦПК України, просить стягнути з позивача ОСОБА_2 на її користь понесені витрати на правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 2500 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити постанову про задоволення її заяв від 30.08.2021, 28.10.2021; стягнути з позивача ОСОБА_2 на її користь здійснені нею витрати на правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 2500,00 грн та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 454,00 грн. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що до подачі позову у цій справі позивачу ОСОБА_2 було відомо про те, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.04.2018 та додаткового рішення від 29.10.2018 у справі № 161/8954/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нею, ОСОБА_1 набуто право власності на 28/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та 31/100 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 0710100000:11:046:0057, площею 0,1000 га за тією ж адресою. Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на виділене майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. За позовом ОСОБА_2 про виділ частки нерухомого майна вона є неналежним відповідачем, оскільки на час подання цього позову вона не була співвласником спірного об`єкту нерухомого майна. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України вважає, що вона має право на компенсацію понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явились.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, просив виділити йому в натурі об`єкти нерухомого майна відповідно до приналежних 50/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі. Призначено підготовче засідання у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області на 15 червня 2021 року. 15 червня 2021 року підготовче засідання відкладено на 09.08.2021 у зв`язку з витребуванням доказів.

06.08.2021 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

09.08.2021підготовче засідання відкладено на 31.08.2021 для надіслання заяви про уточнення позовних вимог іншим учасникам справи.

30 серпня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій вона просила в разі ухвалення позову про відмову в задоволенні позовних вимог, закриття провадження у справі або ж залишення позову без розгляду, стягнути з позивача ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи, сплачені за професійну правничу допомогу в сумі 2500 гривень.

31.08.2021 підготовче засідання відкладено на 04.10.2021 у зв`язку з неявкою усіх учасників справи.

01 вересня 2021 року від позивача надійшла до суду заява про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги у цій справі залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови у позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення. Ухвалення додаткового рішення про відмову у стягненні судових витрат буде суперечити суті ст. 270 ЦПК України. Цивільний процесуальний кодекс ч. 5 ст. 270 передбачає постановлення ухвали про відмову у прийнятті додаткового рішення.

Є правильним висновок суду першої інстанції про те, що з мотивувальної частини ухвали від 04 жовтня 2021 року про залишення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності без розгляду, встановлено, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача компенсації судових витрат понесених відповідачем на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Відповідачем ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року подана до суду ідентична заява, за наслідками розгляду якої 04 жовтня 2021 року суд ухвалив рішення. Ухвала від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не оскаржувалась.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 квітня 2018 року, з урахуванням додаткового рішення від 29 жовтня 2018 року у справі №161/8954/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі та виділ земельної ділянки в натурі як об`єктів права спільної часткової власності, ухвалено: виділити в натурі ОСОБА_1 із спільної часткової власності 28/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , а саме: коридор 3-1 площею 2,4 кв.м, санвузол 3-2 площею 2,0 кв.м, кімнату 3-3 площею 14,2 кв.м, кімнату 3-4 площею 12,1 кв.м, кухню 3-5 площею 5.9 кв.м, та господарські будівлі та споруди: хлів Б-1 та хлів Є-1; припинити право спільної часткової власності на дане майно; виділити ОСОБА_1 31/100 частини земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка визначена на схемі висновку судової земельно-технічної експертизи зеленим кольором (додаток № 4).

Частина 1 ст. 182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідач ОСОБА_1 не здійснила державної реєстрації свого права власності на виділене майно, як це передбачено ст. 364 ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не надала таких доказів суду і підтвердила це в судовому засіданні апеляційного суду.

Згаданим вище рішенням суду не зазначено, яке майно з спільної часткової власності залишилось у відповідачів. Позивач пред`явив позов до відповідачів, як до співвласників спірного майна.

Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, оскільки ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача, що в даному випадку відповідачем не доведено, так як звернення до суду із позовом є правом позивача.

Колегія суддів не встановила підстав для ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Судом апеляційної інстанції апеляційна скарга залишається без задоволення, і відповідно судові витрати по справі, які понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2021 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді