УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 березня 2007 року                                                                                   м. Вінниця

Колегія  суддів  судової палати у  цивільних  справах  апеляційного  суду Вінницької області в складі:

Головуючої:   Копаничук С.Г. Суддів: Матківської М.В., Оніщука В.В. при секретарі: Шевчук Л.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_7.,відповідачівОСОБА_4., ОСОБА_3,представника останнього-адвокатаОСОБА_8.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за

апеляційною               скаргою                  ОСОБА_3

на рішення Вінницького районного суду від 29.05.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_ 3  ОСОБА_4про відшкодування матеріальної і моральної шкоди ,-

Встановила:

ОСОБА_1. ,ОСОБА_2. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 ОСОБА_4. про відшкодування 39935,5 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. і 3000 грн. відповідно завданоїїм моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.02.2005 року, що сталось з вини ОСОБА_4., який управляв автомобілем Мерседес-бенц 212 Д і допустив порушення п.п.10.1,12.1 Правил дорожнього руху України.

Заочним рішенням Вінницького районного суду від 29.05.2006 року позов задоволено частково .Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2. 39935,5 грн.у відшкодування матеріальної шкодщна користьОСОБА_1.-545 грн.у ві дшкодування судових витрат .Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_2. 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди,508,5 грн .у відшкодування судових

Справа № 22 -32  2007 р.       Категорія: 17    Рішення постановлено під головуванням Рупака А.А.

Доповідач: Копаничук С.Г.

2

витрат;на користьОСОБА_1. 1500 грн.     у     відшкодування     моральної шкоди, 1508,5 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення з нього коштів через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,і ухвалити в цій частині нове рішення ,яким в позові до нього відмовити. Зазначив,що суд невірно застосував ст.1187 ЦК України ,стягнувши матеріальну шкоду не з володільця транспортного засобу -ОСОБА_4. ,а з нього як власника джерела підвищеної небезпеки. Суд дійшов невірного висновку ,що останній перебував з ним в трудових відносинах.

Заперечуючи проти скарги представник ОСОБА_2 вважає рішення законним і обґрунтованим .Стягнення матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля з ОСОБА_3 вважає правильним, оскільки показами свідків доведено, що ОСОБА_4. управляв автомобілем, будучи найманим працівником у ОСОБА_3

Постановляючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що шкода позивачам заподіяна з вини водія ОСОБА_4. ,що управляв автомобілем «Мерседес - Бенц 212 D» на підставі доручення ОСОБА_3., який порушив правила дорожнього руху і зіткнувся з автомобілем «Мерседес - Бенц 308 D » під керуванням ОСОБА_1. ,власником якого є ОСОБА_2.Вважаючи ,що ОСОБА_4. працював уОСОБА_3 і тому власник повинен відповідати за заподіяну матеріальну шкоду. Разом з тим ,суд вважає ,що за заподіяну моральну шкоду повинен нести відповідальність безпосередньо ОСОБА_4. ,так як внаслідок його неправомірних дій ,порушення правил дорожнього руху була спричинена моральна шкода.

Заслухавши доповідача ,осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги ОСОБА_3., колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1187 ЦПК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою ,яка на відповідній правовій підставі(право власності ,інше речове право договір оренди, підряду тощо)володіє транспортним засобом.

З матеріалів справи вбачається ,що матеріальну шкоду заподіяно автомобілем з вини ОСОБА_4. і він являвся володільцем автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди на підставі належно оформленого доручення. Суд цим обставинам дав невірну оцінку, зазначивши ,що останній виконував трудові обов'язки ,а отже, перебував з ОСОБА_3. в трудових відносинах.

Відповідно до ст.ст57,58,59 ЦПК України обставини справи підтверджуються доказами ,які при цьому повинні відповідати критеріям належності та допустимості. Обставини справи ,які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування ,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначених статей суд, в якості допустимих доказів наявності трудових відносин ,прийняв лише письмові пояснення свідків ОСОБА_5. ,таОСОБА_6. про те ,що ОСОБА_4. є найманим працівником у ОСОБА_3., не звернувши увагу ,що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові дані ,що підтверджували б факт існування таких відносин.

3

Крім того ,суд неповно з'ясував всі обставини справи в їх совокупності , оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_3., який не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і дані щодо цього в матеріалах справи відсутні .ОСОБА_3. отримав судову повістку на 29.05.2006 року 07.06.2006 року(а.с.126).

За таких обставин рішення суду в частині стягнення коштів з ОСОБА_3 не можна визнати законним і обґрунтованим і воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.З 07,ч.З ст.311,315 ЦПК України ,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задоволити частково.

Рішення Вінницького районного суду від29.05.2006 року в частині стягнення коштів з ОСОБА_3 скасувати ,а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.