ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

"31" січня 2022 р. Справа№ 910/6210/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Копитової О.С.

розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року

у справі № 910/6210/20 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства "Кріпта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року у справі №910/6210/20, серед іншого, визнано кредиторами боржника: ПрАТ "Кріпта" з грошовими вимогами на суму 14 784 224,70 грн., з яких: 35 189,00 грн. - вимоги першої черги, 14 749 035,70 грн. - вимоги четвертої черги; приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вараву Р.С. з грошовими вимогами на суму 2 255 763,95 грн., з яких: 4 540,00 грн. - вимоги першої черги, 2 251 223,95 грн. - вимоги четвертої черги; ПрАТ "Квазар" з грошовими вимогами на суму 4 223 842,25 грн., з яких 4 204,00 грн. - вимоги першої черги, 4 219 638,15 грн. - вимоги четвертої черги; ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" з грошовими вимогами на суму 832 613,62 грн., з яких: 4 540,00 грн. - вимоги першої черги, 704 453,86 грн. - вимоги четвертої черги, 123 619,76 грн. - вимоги шостої черги; ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 423 380,96 грн. - вимоги першої черги. Крім того, вказаною ухвалою суду відмовлено ТОВ "Піллар" у відстороненні арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання повноважень розпорядника майна, задоволено клопотання розпорядника майна ТОВ "Піллар" арбітражного керуючого Гусара І.О., припинено повноваження керівника ТОВ "Піллар" ОСОБА_1 та покладено виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна арбітражного керуючого Гусара І.О.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року у справі №910/6210/20 в частині задоволення клопотання розпорядника майна ТОВ "Піллар" арбітражного керуючого Гусара І.О., припинення повноваження керівника ТОВ "Піллар" ОСОБА_1 та покладення виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна арбітражного керуючого Гусара І.О. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заявленого клопотання.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови ТОВ "Піллар" у відстороненні арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання повноважень розпорядника майна та прийняти в даній частині нове рішення про задоволення цього клопотання.

Окрім наведеного, апелянтом в апеляційній скарзі міститься прохання скасувати вказану ухвалу в частині визнання вимог приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вараву Р.С., ПрАТ "Квазар" і ОСОБА_2 до боржника та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у визнанні вказаних вимог.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

23.10.2021 року через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшло клопотання про витребування у господарського суду міста Києва всіх матеріалів справи № 910/6210/20.

Ухвалою суду від 26.10.2021 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року у справі №910/6210/20 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, а також доказів направлення копії апеляційної скарги приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Вараві Р.С. та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі, протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

26.10.2021 року через відділ документального забезпечення суду від представника ПрАТ "Кріпта" надійшла заява про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

01.11.2021 року, згідно відмітки канцелярії суду, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 26.10.2021 року надано платіжне доручення про доплату судового збору у розмірі 22 196,00 грн. та докази направлення копії апеляційної скарги приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Вараві Р.С.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року у справі №910/6210/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 25.11.2021 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі, а також витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6210/20 про банкрутство ТОВ "Піллар".

У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу представник ініціюючого кредитора, приватний виконавець Варава Р.С. та ОСОБА_2 просять залишити її без задоволення.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 року для розгляду справи №910/6210/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Отрюх Б.В., Копитова О.С.

Ухвалою суду від 22.11.2021 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/6210/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року.

Ухвалою суду від 25.11.2021 року за клопотаннями представників скаржника і ПрАТ "Кріпта" та арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. відкладено розгляд справи на 16.12.2021 року на підставі ст. 216 ГПК України, а також повторно витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6210/20 за заявою ПрАТ "Кріпта" до ТОВ "Піллар" про банкрутство.

До дати судового засідання через відділ документального забезпечення суду та засобами електронного зв`язку від ПрАТ "Квазар" надійшли письмові пояснення, від представника апелянта - заява про розгляд справи за відсутності апелянта, а від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. - клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, на виконання ухвали від 25.11.2021 року Господарським судом міста Києва листом від 06.12.2021 року повідомлено про те, що витребувані матеріали справи №910/6210/20 було направлено до Північного апеляційного господарського суду 03.12.2021 у зв`язку із надходженням апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021.

Судове засідання, призначене на 16.12.2021 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. та судді Копитової О.С. на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року, після виходу головуючого судді Остапенка О.М. та судді Копитової О.С. з лікарняного, розгляд справи №910/6210/20 призначено на 27.01.2022 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

26.01.2021 року від представника скаржника надійшла заява надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Судове засідання, призначене на 27.01.2022 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. та судді Копитової О.С. у відпустці.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року, після виходу головуючого судді Остапенка О.М. та судді Копитової О.С. з відпустки, розгляд справи №910/6210/20 призначено на 24.02.2022 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Розглянувши без виклику сторін заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень.

Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (ст.40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду.

Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство, зокрема на стаді апеляційного оскарження судового рішення, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 року у справі №50/790-43/173 сформував правовий висновок, за яким господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за клопотанням кредитора вжити заходів забезпечення його вимог у справі про банкрутство шляхом накладення заборони на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі, виходячи із доводів кредитора та фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство.

Такі процесуальні дії господарського суду, в тому числі на стадії апеляційного перегляду судового рішення, відповідають принципу судового контролю у справі про банкрутство, адже можуть бути засобами забезпечення як справедливого балансу між інтересами кредиторів і боржника, так і законності здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень у відповідній судовій процедурі банкрутства, в тому числі щодо продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі.

Також у вказаній постанові суд касаційної інстанції у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що в силу ст.ст. 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна з а змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/2010/19, від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі №910/13208/19).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов`язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.

За приписами ч. 4 ст.137 ГІІК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається.

Суд зазначає, що з огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. (Висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 №921/40/20).

Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. (Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19).

Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. (Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити кредиторам у справі про банкрутство реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з заявою у справі про банкрутство, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у досягненні мети процедури банкрутства.

У разі задоволення вимог апеляційної скарги судове рішення не вимагатиме примусового виконання, тому у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За таких обставин має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

В даному випадку апеляційний суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №909/835/18).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Водночас, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

При цьому, згідно ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на аналіз вказаних положень закону заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову є обов`язковим.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Близьку за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 14.06.2018 по справі №910/361/18 та від 25.06.2018 у справі №910/1038/18.

Так, у поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 просить суд:

- заборонити ліквідатору ТОВ "Піллар" (код ЄДРПОУ 16299604) арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф. (та іншим особам) вчиняти дії у справі №910/6210/20 про банкрутство ТОВ "Піллар" щодо проведення аукціону (їв) з продажу та/або у будь-який інший спосіб здійснювати заходи щодо реалізації/відчуження будь-якого майна ТОВ "Піллар" до закінчення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/6210/20;

- заборонити ліквідатору ТОВ "Піллар" (код ЄДРПОУ 16299604) арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф. (та іншим особам) у справі №910/6210/20 про банкрутство ТОВ "Піллар" вчиняти дії щодо здійснення оцінки, вартості та/або визначення умов продажу будь-якого майна ТОВ "Піллар" до закінчення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/6210/20.

У заяви апелянт зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована рядом порушень, допущених розпорядником майна боржника щодо проведення та затвердження інвентаризації майна боржника, внаслідок чого останнім було неправильно визначено обсяг активів боржника.

Водночас, постановою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 року у справі №910/6210/20 ТОВ "Піллар" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Отже, за твердженням скаржника, вказану постанову винесено ще до завершення апеляційного перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року у даній справі, внаслідок якого оскаржувана ухвала може бути скасована в частині відмови у відстороненні розпорядника майна боржника Гусара І.О. , а також в частині припинення повноважень керівника ТОВ "Піллар".

Крім того, з дня відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор має право здійснювати продаж майна банкрута за погодженням умов продажу із членами комітету кредиторів та забезпеченим кредитором (якщо майно є предметом забезпечення).

Водночас, у справі №910/6210/20 наразі відбувається апеляційний перегляд ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.08.2021, а відтак, як стверджує скаржник, здійснення ліквідаційної процедури боржника ще до завершення розгляду оскаржуваної ухвали та надання оцінки діям розпорядника майна боржника Гусара І.О. щодо повноти проведення процедури розпорядження майном, проведеної інвентаризації тощо буде передчасним та призведе до порушення прав та законних інтересів ТОВ "Піллар", його працівників, а також кредиторів.

За таких умов, продаж майна боржника за заниженою ціною призведе до необхідності оскарження подальших дій ліквідатора, визнання недійсними електронних торгів щодо продажу майна банкрута та правочину, укладеного за результатами таких торгів, тобто захист та поновлення прав кредитора у такому випадку буде утруднений або унеможливлений.

Разом з тим, звертаючись до суду з відповідною заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність саме станом на момент розгляду заяви обставин, передбачених ст.136 ГПК України, з яким закон пов`язує необхідність та доцільність забезпечення позову.

Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення вимог кредитора.

В свою чергу, твердження скаржника про те, що продаж майна боржника за заниженою ціною призведе до необхідності оскарження подальших дій ліквідатора, визнання недійсними електронних торгів щодо продажу майна банкрута та правочину, укладеного за результатами таких торгів, тобто захист та поновлення прав кредитора у такому випадку буде утруднений або унеможливлений, в даному випадку є безпідставними та будуються на припущеннях, оскільки суду не надано відповідних доказів на підтвердження того, що ліквідатором банкрута вчиняються дії щодо підготовки та проведення продажу майна боржника.

Поряд з викладеним, колегія суддів також враховує, що згідно численної практики Верховного Суду, співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим, апелянтом у заяві належними чином не доведено та не обґрунтовано співмірність вжитих заходів забезпечення позову та яким чином невжиття відповідних заходів забезпечення спричинить негативні наслідки для скаржника, унеможливить ефективний захист його порушених прав, або утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Окрім того, судова колегія зазначає, що наразі предметом даного апеляційного оскарження є зокрема, відмова ТОВ "Піллар" у відстороненні арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання повноважень розпорядника майна, задоволення клопотання розпорядника майна ТОВ "Піллар" арбітражного керуючого Гусара І.О. про припинення повноважень керівника ТОВ "Піллар" ОСОБА_1 і покладення на нього виконання обов`язків керівника боржника, а також визнання вимог приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вараву Р.С., ПрАТ "Квазар" і ОСОБА_2 до боржника.

Таким чином, заявлені у заяві про забезпечення позову вимоги заборонити ліквідатору ТОВ "Піллар" арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф. (та іншим особам) вчиняти дії у справі №910/6210/20 про банкрутство ТОВ "Піллар" щодо проведення аукціону (їв) з продажу та/або у будь-який інший спосіб здійснювати заходи щодо здійснення оцінки, вартості та/або визначення умов продажу будь-якого майна ТОВ "Піллар", а також реалізації/відчуження будь-якого майна ТОВ "Піллар" до закінчення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/6210/20 не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку відсутній зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом апеляційного провадження.

При цьому, за висновками апеляційного господарського суду, перегляд в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/6210/20, в свою чергу не перешкоджає апеляційному оскарженню постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 року у цій справі.

Враховуючи викладене, здійснивши оцінку доводів скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, а відтак не вбачає підстав для її задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

О.С. Копитова