УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м. Вінниця
Колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Іващука В.А., суддів: Колоса С.С., Ковальчука О.В., при секретарі: Коломієць Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці про стягнення разової щорічної допомоги, за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 08 лютого 2007 року,
установила:
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 08 лютого 2007 року позов задоволено.
З управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на користьОСОБА_1 стягнуто недоплачену грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2004 та 2005 роки у сумі 1 752 грн. 25 коп., а також судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн.
У апеляційній скарзі управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що управління праці і соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м.Вінниці не являється правонаступником управління праці та соціального захисту населення Замостянської районної ради м.Вінниці. Крім того, це управління не ліквідоване і зберігає за собою усі повноваження та зобов'язання, щодо соціальних допомог, виплат та субсидій, а також несе відповідальність за свою колишню діяльність.
У доводах зазначає також, що кошти на виплату грошової допомоги є державними, які передбачається Законами України "Про державний бюджет" відповідних років, тому здійснювати виплату сум недоплати за минулі роки може лише та установа, яка здійснювала дану виплату. Видатки із державного бюджету можуть здійснюватися лише в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами. Посилається на те, що виплати здійснювались в межах визначених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки.
Справа №22 ас - 799 2007 р. Категорія: 37 Головуючий у суді першої інстанції Ковальська І. А.
Суддя-доповідач Іващук А.В.
2
Зазначає, що рішення Конституційного Суду України, на яке посилається суд першої інстанції, не може поширюватися на правовідносини, що існували в України до 01 грудня 2004 року. Крім цього у вказаному рішенні не зазначено про преюдиціальність цього рішення.
У доводах зазначає також, що суд не прийняв до уваги пропуск річного строку для звернення в суд, а також, що суд безпідставно стягнув з Управління судові витрати.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідченняНОМЕР_1 від 04 грудня 2002 року виданого Вінницьким обласним військовим комісаріатом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова щорічна допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2004 та 2005 роки" ОСОБА_1. не виплачувалась одноразова грошова допомога у повному обсязі, а саме у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн.
За період з 2004-2005 років відповідач допустив недоплату щорічної разової допомоги позивачу, що суперечить чинному законодавству, яке регулює правовідносини між сторонами.
Встановивши такі обставини та з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України N 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" по справі щодо зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, а також з урахуванням положень Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", суд задовольнив позов.
Переглянувши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду -без змін з наступних підстав.
З врахуванням вимог статті 11 КАС України, суд першої інстанції правильно розглянув і вирішив справу на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не знайшла обґрунтованими. Такі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки у судовому рішенні дана оцінка положенням законів які суперечать Конституції України, суд послався на відповідне рішення Конституційного Суду України. Суд першої інстанції при вирішенні справи вірно виходив із конституційних принципів та правильно визначив положення законів якими слід керуватися при вирішенні справи.
Виходячи із положень ст.22 Конституції України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд першої інстанції зробив вірний висновок у справі. Виплати щорічної разової допомоги інвалідам війни, учасникам бойових дій та іншим, встановленим цим Законом, є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом та обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Виходячи із заперечень та доводів представника відповідача у судовому засіданні в суді першої інстанції, суд у межах доводів та наданих доказів дійшов правильних висновків у справі.
Доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення через те, що управління праці і соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м. Вінниці не є правонаступником управління праці та соціального захисту населення Замостянської районної ради в м. Вінниці із соціальних виплат, не можна визнати обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції і є підставою для скасування постанови суду, оскільки судове рішення по суті спору є законним та обґрунтованим. Враховуючи тривалий процес реформування системи соціального захисту у м.Вінниці, питання щодо виконання цього рішення, у разі необхідності, може бути врегульовано в порядку ст.264 КАС України.
3
Доводи щодо пропущення строку звернення- до суду також не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідно до правил ч.І ст.99 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Із матеріалів справи не вбачається, що представник відповідача наполягала на відмові у позові із підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, тому немає підстав для відмови у позові саме з цих підстав.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно стягнув з відповідача державне мито на користь держави не можна визнати обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції представником відповідача не повідомлялись обставини щодо звільнення від сплати державного мита і докази з приводу цих обставин суду не надавались.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м. Вінниці залишити без задоволення.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 08 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Протягом одного місяця з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.