ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  31 січня 2011 р.                                                         Справа № 29/289-10

  Колегія суддів у складі:  

головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.,

при секретарі  - Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача –  ФО-П ОСОБА_1,

відповідача – Гур’єва Д.М. за довіреністю від  06.10.2010р.,

третіх осіб - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління», м. Харків, (вх. № 4470Х/2)   на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2010р. по справі № 29/289-10,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,  м. Зміїв,

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» в особі філії «Слобожанське регіональне управління», м. Харків,

за участю третіх осіб, які не  заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.  ОСОБА_3, м. Харків;

2.  ОСОБА_4,

3.  ОСОБА_5,

4.  ОСОБА_6,

про стягнення 125 952,17 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

  Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень від 01.11.2010р. просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси і кредит»в особі філії «Слобожанське регіональне управління» на його користь  безпідставно списані відповідачем з поточного рахунку позивача грошові кошти у розмірі 187 259,53 грн., 1 873,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської  області від 17.11.2010 р. (суддя Тихий П.В.)  позов задоволено повністю.  

Відповідач  не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2010 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати  та прийняти нове рішення, яким  в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Апелянт вважає, що він діяв правомірно; в даному випадку має місце договірне списання, порядок якого регламентується Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. Наказом НБУ№22 від 21.01.2004р.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції  невірно застосував норму матеріального права - ст. 1066 ЦК України та  в рішенні виклав її не в повному обсязі, оскільки норма глави 72 ЦК України  не дає банкам права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші обмеження, але якщо ці обмеження не встановлені договором або законом.

На думку апелянта,  і законом - ЦК України, Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в України», і договором - Договором на розрахункове-касове обслуговування такі обмеження встановлені.

 Позивач в судовому засіданні вважає оскаржуване рішення господарського суду Харківської  області від 17.11.2010 р. по даній справі законним та обґрунтованим   і підстав для його скасування не вбачає, в зв’язку  чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача  в судовому засіданні просить  рішення суду першої інстанції скасувати  та прийняти нове рішення, яким  в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні 24.01.2011р. було оголошено перерву до 11:30 год.  31.01.2011р.

Представники третіх осіб  відзиви на апеляційну скаргу не надали,  в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Про причини неприбуття представників третіх осіб у судове засідання суд не повідомлено. Враховуючи, що неприбуття  представників третіх осіб у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши  правильність  застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками  господарського суду Харківської області по даній справі, виходячи з наступного.

17.12.2007р. між  ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого в зв’язку зі зміною назви є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», (надалі -  Банк) та фізичною особою ОСОБА_3, (надалі – Боржник),  було укладено договір про відкриття кредитної лінії №355-13-И на суму 420 000,00  гривень, які Боржник зобов’язався повернути   до 17.12.2022 р. (а.с. 11 - 14).

У відповідності до п.5.1. кредитного договору забезпеченням виконання зобов’язань за даним договором є застава нерухомості –(іпотека) нежитлової будівлі №36-п, розташованої за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Зміївська.  

Згідно п.5.2. кредитного договору додатковим забезпеченням зобов’язань за даним договором є порука фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1.  

17.12.2007р. між Банком (Кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - Поручитель) укладено договір поруки № П-4-355-13-И, відповідно до умов якого Поручитель зобов’язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3  зобов’язань за договором про  відкриття кредитної лінії № 355-13-И від 17.12.2007р., укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 420 000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 17,0% річних  (а.с. 15).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов’язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.3. договору поруки у випадку непогашення Боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го календарного дня з моменту настання строку сплати процентів, основного богу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у Кредитора виникає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі до Поручителя.

Пунктом 3.5. договору поруки визначено, що Кредитор має право звернути стягнення на майно та інші кошти Поручителя, що належать останньому на праві  власності або оперативного управління у випадку невиконання Поручителем прийнятих на себе зобов’язань за цим Договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.  

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.  

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний  повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .  

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок    позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.  

Відповідно до п.1  ст. 543 ЦК України у   разі   солідарного   обов'язку  боржників  (солідарних боржників)  кредитор  має  право  вимагати   виконання   обов'язку частково  або в повному обсязі як від усіх боржників разом,  так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.   Поручитель відповідає    перед    кредитором   за   порушення зобов'язання боржником. Порукою  може   забезпечуватися   виконання   зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України визначено, що  у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи,   які   спільно  дали  поруку,  відповідають  перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а  в разі пред’явлення до нього позову –подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

04.03.2008 р. між Банком та  фізичною  особою –підприємцем  ОСОБА_5.(Клієнт) було укладено договір   на розрахунково-касове обслуговування №25833 (а.с. 19-20).  

Відповідно до п. 3.2.1. договору банківського обслуговування визначено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмежень такого права, встановлених чинним законодавством України.  

Пунктом 2.2. вищезазначеного договору визначено, що списання Банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта  або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.  

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що  відповідач без попереднього повідомлення та погодження з позивачем списав грошові кошти з поточного рахунку № 26005025833980, відкритого позивачем у відділені №26 філії «Слобожанське РУ ВАТ Банк «Фінанси і кредит»у загальній сумі 187 259,53 грн. на єдиний мультивалютний рахунок 06717756 на погашення простроченої заборгованості громадянина ОСОБА_3 згідно кредитного договору №355-13-И від 17.12.2007 р. у відповідності до п.4.1. договору поруки №П-4-355-13-И від 17.12.2007 р. на підставі наказу банка, що підтверджується копіями  банківських виписок  (а.с. 21- 22, 51 - 54).  

Нормативно-правовим актом Національного банку України, який регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних рахунків у національній та іноземних валютах, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. за N 492 (надалі - Інструкція).

Особливості функціонування рахунку мають бути передбачені в договорі, що укладається між банком і його клієнтом (п. 1.5 Інструкції).

Відповідно до 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі ч.5 ст. ст.341 ГК України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.  

Ст. 1066 ЦК України визначено, що за  договором  банківського  рахунка  банк  зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.  Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором, ( у даному випадку - договором  на розрахунково-касове обслуговування №25833 від 04.03.2008р.) або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Ч. 1 ст.1068 ЦК України визначено, що банк   зобов'язаний  вчиняти  для  клієнта  операції,  які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Ст. 1074 ЦК України встановлює, що обмеження  прав  клієнта  щодо   розпоряджання   грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Позивач є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності в силу ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, є непорушним.

Враховуючи, що  між сторонами у справі було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування, який не містить будь-яких особливих умов щодо проведення розрахунків,  пов’язаних з фінансовим забезпеченням господарської діяльності позивача, а списання грошових коштів у сумі 187 259,53 грн. суперечить договору  на розрахунково-касове обслуговування №25833 від 04.03.2008р.  

Проведення банком операції з списання грошових коштів позивача на підставі свого наказу, з метою погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3, свідчить про незаконне обмеження прав позивача на розпорядження грошовими коштами на його рахунку, що також є порушенням імперативних приписів ст. 1074 ЦК України, згідно якої обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

З врахуванням викладеного, колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є правомірними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки списання грошових коштів з рахунку позивача суперечить нормам чинного законодавства України та порушує його права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  рішення господарського суду Харківської  області від 17.11.2010р. по справі № 29/289-10 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає  залишенню без змін. Апеляційна скарга є  необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105  ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

  Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської  області від 17.11.2010р. по справі № 29/289-10 залишити без змін.

 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття  і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

  Головуючий суддя                                                                   Л.М. Здоровко

 Суддя                                                                                        Л.М. Бабакова

 Суддя                                                                                         І.А. Шутенко

  Повний текст постанови підписано  04.02.2011р.