ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року Справа № 2а/0370/125/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Кириченко О.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року № 0010971701/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Рожищенського відділення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції було проведено документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 9/1701-0713411 від 05.11.2010 року, в якому зафіксовано порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 року № 0010971701/1, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 99 000 грн., в тому числі за основним платежем – 66 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 33 000 грн.
Позивач із даним податковим повідомленням-рішенням не погоджується та просить його скасувати, оскільки відповідачем неправомірно зроблений висновок про нікчемність договору купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року, укладеного між ТзОВ «Діварос Софт» та ФОП ОСОБА_3
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що проведеною документальною невиїзною перевіркою позивача встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дане порушення полягає в тому, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту 66 000 грн. ПДВ з вартості придбання металопрокату відповідно до договору купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року, укладеного з ТзОВ «Діварос Софт». Оскільки ні позивачем, ні ТзОВ «Діварос Софт» не підтверджено належними документами виконання умов поставок товарно-матеріальних цінностей на суму 396 000 грн., тому податковим органом зроблений висновок про те, що договір купівлі-продажу між ТзОВ «Діварос Софт» та ФОП ОСОБА_3 в силу статей 203 та 215 Цивільного Кодексу України є нікчемним.
Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судом встановлено, що працівниками Рожищенського відділення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Діварос Софт» за червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 9/1701-0713411 від 05.11.2010 року, в якому зафіксовано порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 66 000 грн. (а.с.37-41). На підставі акту перевірки Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 року № 0010971701/1, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 99 000 грн., в тому числі за основним платежем – 66 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 33 000 грн. (а.с.6).
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що договір купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року між ТзОВ «Діварос Софт» та ФОП ОСОБА_3 є нікчемним, внаслідок чого позивачу зменшено податковий кредит за червень 2010 року на 66 000 грн. та збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ і донараховано 66 000 грн. податку на додану вартість.
Однак, суд вважає такий висновок податкового органу безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між ТзОВ «Діварос Софт» (Продавець) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року (а.с.7-8). За даним договором Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Найменування, кількість та ціна товару відображена у накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з частиною 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Висновок Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про нікчемність укладеного між ТзОВ «Діварос Софт» та ФОП ОСОБА_3 договору купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року базується на тому, що сторонами договору не підтверджено належними документами виконання умов поставок товарно-матеріальних цінностей на суму 396 000 грн., а тому взаємовідносини між цими суб’єктами господарювання не мали реального товарного характеру. Крім того, оcкільки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва в ході проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Діварос Софт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року встановлено, що укладені ТзОВ «Діварос Софт» правочини з контрагентами – постачальниками і покупцями є нікчемними, то в свою чергу договір купівлі-продажу між ТзОВ «Діварос Софт» та ФОП ОСОБА_3 також є нікчемним.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного договору купівлі-продажу Продавцем були виписані податкові накладні № 16219 від 04.06.2010 року на суму 198 000 грн., в т.ч. ПДВ 39 600 грн. та № 16235 від 17.06.2010 року на суму 132 000 грн., в т.ч. ПДВ 26400 грн. (а.с.15-16), а також накладні №16219 від 04.06.2010 року та №16235 від 17.06.2010 року (а.с.12-13).
ФОП ОСОБА_3 проведено розрахунок за товар готівкою, що підтверджується квитанціями прибуткового касового ордеру від 04.06.2010 року на суму 237 600 грн. та від 17.06.2010 року на суму 158 400 грн. (а.с.14).
У пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закону) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як передбачено підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Разом з тим у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, суд вважає, що оскільки факт продажу товару підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання товару та сплату коштів продавцю ТзОВ «Діварос Софт», то підстави для визнання укладеного між ТзОВ «Діварос Софт» та ФОП ОСОБА_3 договору купівлі-продажу нікчемним відсутні. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Діварос Софт» суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.
Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за відповідний період суми ПДВ, сплачені ним у зв’язку з придбанням товарів згідно договору купівлі-продажу № 5 від 04.06.2010 року, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та наведені норми законодавства в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають до задоволення повністю.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 29 грудня 2010 року № 0010971701/1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 08 лютого 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю. Ю. Сорока