1Справа № 335/4654/21 1-кп/335/203/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року                                                         м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя, кримінальне провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002431 від 07 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002431 від 07 листопада 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 березня 2021 року до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.05.2021 року включно, без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30 квітня 2021 року у підготовчому судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 30 квітня 2021 року до 29 червня 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2021 року у підготовчому судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_4 , було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 13 серпня 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 липня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 , було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 26 вересня 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 , було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15 листопада 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 жовтня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 , було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 19 грудня 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 08 грудня 2021 року року обвинуваченому ОСОБА_4 , було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 06 лютого 2022 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

У судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.

Стаття 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.

У судовому засіданні прокурор зазначила про те, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України, ризики які були встановлені у підчас обрання та продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, не змінилися та продовжують існувати. Інший будь-який більш м`який запобіжний захід, а ніж тримання під вартою не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків. З урахуванням зазначеного, прокурор просила суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив про те, що ризики на які посилається прокурор є надуманими та не доведеними, а тому просив застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що на даний час триває судовий розгляд кримінального провадження, було допитано потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , разом тим, ОСОБА_4 заявив про те, що буде необхідність у повторному їх допиті. На даний час судом дасліджуються письмові докази. ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, які відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років із конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Судом встановлено наявність обставин, які свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, не змінилися та продовжують існувати і на теперішній час.

Крім того, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішені питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою працездатного віку, проте до затримання офіційно не працював, раніше неодноразово судимий, впродовж короткого часу після відбуття покарання обвинувачується у вчиненні нових тяжких злочинів та розуміє невідворотність покарання.

На думку суду, дані про особу обвинуваченого та наявність встановлених судом ризиків, у сукупності свідчать про неможливість запобігання ним шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, а також про те, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, обраний відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні, підготовчому судовому засіданні, та продовжений під час судового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням строку тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_4 не виходить за межі розумного строку.

Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, підставами і метою його обрання, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, не надає можливості обвинуваченому перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не відпали, і не встановлено обставини, які б давали достатні підстави для зміни чи скасування раніше обраного запобіжного заходу.

Суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший більш м`який, оскільки вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на даний час, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, що передбачено п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

Керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01 квітня 2022 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 01 лютого 2022 року.

Суддя:                                                 ОСОБА_1