КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2011 № 15/157 (19/139)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явилися
від відповідача - не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2010
у справі № 15/157 (19/139) ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості 69300,56 грн.
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельні мережі» (далі – ТОВ «Торгівельні мережі») у жовтні 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості в сумі 69300,56 грн., мотивуючи неналежним виконанням відповідачем зобов’язання із здійснення орендної плати відповідно до Договору суборенди №062 від 15.12.2009 року (далі – Договір суборенди).
Відповідач відзиву на позов суду першої інстанції не надав.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2010 року позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на те, що матеріалами справи документально підтверджується заборгованість відповідача у заявленому позивачем розмірі – 69300,56 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду і припинити провадження у справі.
Обґрунтовуючи невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, апелянт зазначив на відсутність чітко визначених у договорі термінів проведення орендних платежів і з посиланням на ст. 530 ЦК України та ст. 222 ГК України, вважав, що строки виконання грошового зобов’язання суборендарем не настали, а позивач з вимогою про сплату боргу до відповідача не звертався, тому ФОП ОСОБА_1 не є боржником, який прострочив зобов’язання.
На думку скаржника, акт звірки взаєморозрахунків, який місцевим господарським судом покладено в основу своїх висновків, апелянт не вважав доказом, що підтверджував його заборгованість перед позивачем. ФОП ОСОБА_1 зазначав, що акт звірки взаєморозрахунків не доводить виникнення у відповідача заборгованості саме за Договором суборенди, а лише вказує на загальну заборгованість відповідача перед ТОВ «Торгівельні мережі» за послуги, які не виступають предметом спору у даній справі.
Крім того, ФОП ОСОБА_1, мотивуючи скаргу, послався на порушення судом першої інстанції прав відповідача у частині позбавлення його можливості бути присутнім у судових засіданнях.
Відзиву на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції не отримав.
09.12.2010 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі головуючої судді – Кропивної Л.В. (доповідач), суддів Коротун О.М., Поляк О.І. апеляційна скарга прийнята до провадження. Розгляд справи було призначено на 24.01.2011 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2011р. №01-23/1/5 внесено зміни до складу суду і доручено розгляд справи № 15/157 (19/139) у складі суддів: Кропивна Л.В. – головуючий суддя, Поляк О.І., Рудченко С.Г.
У судове засідання 24.01.2011 р. представники сторін не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору. Пояснень про причини неявки суд апеляційної інстанції не отримав. Відтак, розгляд апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим за відсутності вказаних представників.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив Господарський суд Чернігівської області, що підтверджується матеріалами справи, позивач, керуючись умовами Договору оренди №15/12-09 від 15.12.2009 р. з додатками (а.с.7-18), уклав із відповідачем Договір суборенди №062 від 15.12.2009 року з додатками (а.с.24-40).
За умовами Договору суборенди, викладеними у пункті 2.1., орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає у тимчасове платне користування нежилі приміщення, розташовані за адресою проспект Миру, будинок №49, м. Чернігів, 14005 у будівлі ТРК «МегаЦентр», а саме: торгівельні площі загальною площею 91,3 кв.м., розміщені на другому поверсі ТРК «МегаЦентр» та складські приміщення загальною площею 24,42 кв.м. – на першому поверсі ТРК «МегаЦентр», з цільовим призначенням: роздрібна торгівля одягом для молоді.
Відповідно до ст.774 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Одним із основних обов’язків орендаря є внесення плати за користування майном (ст. ст. 759, 762 ЦК України).
Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (частина 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Протягом десяти банківських днів з дня підписання Договору суборенди відповідач перераховує на рахунок позивача суму, що дорівнює подвійному розміру орендної плати за місяць разом з ПДВ в якості авансового платежу, що складає орендну плату з ПДВ за перший і останній місяці терміну суборенди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого (крім останнього місяця оренди) визначається за формулою: орендна плата = базова сума місячної орендної плати х коефіцієнт та за правилами пункту 4.1. Договору суборенди. Базова сума місячної орендної плати становить 16945,80 грн. без ПДВ. Починаючи з дати початку суборенди та підписання акту прийому-передачі приміщень, суборендар щомісячно у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря сплачує йому орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний місяць, для чого орендар до 5 числа поточного місяця за наступний місяць надає суборендарю відповідні рахунки та акти виконаних робіт за попередній місяць (пункти 4.1., 4.1.1., 4.2. Договору суборенди).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.41) позивач за актом приймання-передачі від 01.01.2010 року передав відповідачу в суборенду приміщення загальною площею 115,75 кв.м., що знаходиться у будинку Торговельно-розважального комплексу «МегаЦентр» за адресою: проспект Миру, буд.49, м. Чернігів, 14005.
Додатковою угодою від 31.03.2010 року до Договору суборенди були внесені зміни, у зв’язку з чим загальна площа приміщень, переданих ФОП ОСОБА_1 в суборенду, становила 1 кв.м., про що свідчить акт прийому-передачі від 31.03.2010 року (а.с.43), а базова сума місячної орендної плати – 100,00 грн. без ПДВ.
З 01.07.2010 року на підставі додаткової угоди від 01.07.2010 року до Договору суборенди (а.с.44) та акту приймання передачі приміщення (а.с.45) площа об’єкту суборенди збільшилась і становила 115,75 кв.м., базова сума місячної орендної плати – 67483,29 грн. без ПДВ, а з наступного місяця (01.08.2010 року) – 16945,81 грн. без ПДВ.
З наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (а.с.58-65, 160) вбачається, що відповідач у межах строку дії Договору суборенди користувався майном за період з січня 2010 року по вересень 2010 року включно, за який позивач правомірно нарахував орендну плату у розмірі 183014,73 грн. та виставив суборендарю відповідні рахунки-фактури (а.с.46-55).
Таким чином, у ТОВ «Торгівельні мережі» виникло законне право на отримання орендної плати, а у ФОП ОСОБА_1 – обов’язок здійснити орендні платежі в силу договору та ст.11 ЦК України.
Утім, банківські виписки з особового рахунку позивача свідчать, що відповідач здійснив частково оплату за користування об’єктом суборенди у розмірі 113714,17 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи судом першої інстанції становила 69300,56 грн.
Доводи апелянта про відсутність чітко встановлених термінів проведення орендних платежів спростовуються умовами Договору суборенди, викладеними у пунктах 4.1.1., 4.2., у яких сторони визначили строки внесення відповідачем орендної плати - щомісячно у повному обсязі не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний місяць; протягом 10 банківських днів з дня підписання договору суборенди – за перший і останній місяці суборенди.
ФОП ОСОБА_1 умов Договору суборенди не виконав, своєчасно і у повному розмірі суборендну плату за період з січня 2010 року по вересень 2010 року включно не сплатив і при цьому не довів, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Враховуючи, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст.526 Цивільного кодексу України, частини 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України) та загальне правило про обов’язковість виконання договору сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України), слід погодитися з висновком місцевого господарського суду про правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за користування майном з січня 2010 року по вересень 2010 року включно у розмірі 69300,56 грн.
Доводи апелянта про те, що акт звірки взаєморозрахунків вказував на загальну заборгованість відповідача перед ТОВ «Торгівельні мережі» за послуги, що не виступають предметом спору у даній справі, відхиляються апеляційним судом як неспроможні, виходячи з наступного.
Предметом договору найму (ст.ст.759, 760 ЦК України) може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Водночас відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, відносини оренди не є тотожні з відносинами послуг, оскільки у першому випадку предметом є неспоживна річ, а у другому випадку – послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Посилання скаржника на ту обставину, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, відхиляються судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
У Рішенні Конституційного суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів зазначив, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
У зв’язку з цим, положення ст.222 Господарського кодексу України, якою апелянт обґрунтовує досудове вирішення спорів, не позбавляють особу звертатися за захистом порушеного права чи інтересу одразу до суду.
Судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з твердженням ФОП ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача шляхом проведенням судового засідання без його участі.
За змістом статті 22 Господарського процесуального кодексу України брати участь в господарських засіданнях є правом, а не обов’язком сторони, яка повинна добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Ухвала Господарського суду Чернігівської обл. від 03.11.2010 р. (а.с.150) підтверджує, що суд задовольнив клопотання відповідача про неможливість направити свого представника у судове засідання і відклав у межах процесуальних строків розгляд справи.
Як свідчить поштове відправлення (а.с.151), ФОП ОСОБА_1 08.11.2010 був належним чином повідомлений про час і місце наступного судового засідання та зобов’язаний забезпечити явку представника з відповідними повноваженнями і документами, які посвідчують особу.
Однак, відповідач своїм процесуальним правом не скористався і у судове засідання 16.11.2010 року не з’явився, заяв і клопотань суду не надав.
Таким чином, місцевий господарський суд вжив усіх заходів для всебічного і повного розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об’єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2010 року у справі № 15/157 (19/139) залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – без задоволення.
2. Матеріали справи № 15/157 (19/139) повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
04.02.11 (відправлено)