ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011 року                                    Справа №  33/71-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Стрелець Т.Г., Головко В.Г.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

з участю представників сторін :

позивача –Грабовський О.О.

відповідача –ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010р. у справі

за позовом     Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Омега”, м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_7

про стягнення 121950,23гр.

В С Т А Н О В И В :

    8.02.2010р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Омега” (далі Страхова компанія) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 121950,23гр. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що внаслідок пошкодження автомобілем, який належить відповідачу, застрахованого Страховою компанією автомобілю, настав страховий випадок. На цій підставі позивач сплатив страхове відшкодування в сумі 121950,23гр. Проте регресні вимоги позивача ОСОБА_6 не задовольнила, в зв’язку з чим Страхова компанія просила стягнути з відповідача вказану суму.

    Під час розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги (т1 а.с.74,78,84) та в остаточній редакції позов просив стягнути з власника джерела підвищеної небезпеки 121950,23гр.

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010р. (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено.

    Не погодившись з рішенням, ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.  При цьому апелянт послався на помилковість висновків суду щодо розміру завданого пошкодження автомобіля.

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

    Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону. При цьому колегія суддів враховує таке.

     З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору страхування від 20.12.2006р. Страховою компанією було застраховано автомобіль Bentley Continental (далі Бентлі), державний номер НОМЕР_1, 2006р. випуску, власником якого є ОСОБА_8 (т12 а.с.4-5) В зв’язку з настанням страхового випадку –пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, позивачем сплачено страхове відшкодування в сумі 121950,23гр. (т1 а.с.6,16).

    Постановою суду від 4.05.2007р. винним у порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований автомобіль, визнано ОСОБА_7, який керував автомобілем Камаз, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_6 (т1 а.с.15).

    Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

    Оскільки Страховою компанією підтверджено факт виплати страхового відшкодування в сумі 121950,23гр., судом першої інстанції обґрунтовано та відповідно до положень ст. 1187, 1188 ЦК України  заявлено позовні вимоги.

    Посилання відповідача на те, що сума страхового відшкодування було безпідставно завищена всупереч приписів ст.33,34 ГПК України, не доведено належним чином.

    В підтвердження обґрунтованості визначення розміру страхового відшкодування позивачем надано висновок щодо розміру шкоди, акти і протокол огляду застрахованого автомобіля, калькуляцію вартості виконаних робіт та замінених вузлів і агрегатів (т1 а.с.7-10,12-14,102-103).

    Різниця у сумах відновлюваних робіт, зазначених у калькуляціях підприємства, що здійснювало ремонт (т1 а.с.94-95,97-98,102-103) пояснюється тим, що до остаточного розрахунку вартості робі та деталей, здійсненого 28.05.2007р. увійшла вартість роботи, необхідність виконання якої не передбачалась у попередніх калькуляціях.

     В той же час, судом було задоволено клопотання відповідача про проведення судової експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди, завданої автомобілю Бентлі, проте ОСОБА_6 ухилилась від її проведення.

    За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано доводів позивача, а тому відсутні передбачені ст.104 ГПК України для скасування чи зміни рішення суду.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010р. –без змін.

   Головуючий                                                                                                     А.О. Логвиненко

   Суддя                                                                                                               В.Г. Головко             

   Суддя                                                                                                                Т.Г. Стрелець

Повний текст постанови виготовлено 3.02.2011р.