ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2011 року Справа № 17/350-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Лисенко О.М. , Чус О.В. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 140 від 02.02.11.)
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, нотаріально-посвідчена довіреність № 2909 від 17.11.10, представник;
від відповідача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином поштове повідомлення від 05.01.11р. –а.с.63, т.2)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група Рейнфорд”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. у справі №17/350-10
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група Рейнфорд”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 195 445 грн. 79 коп.,
В судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. (суддя Суховаров А.В.) по справі № 17/350-10 за позовом фізичної особи –підприємця Синиць кого ОСОБА_4, м.Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група Рейнфорд”, м.Дніпропетровськ про стягнення 195 445 грн. 79 коп., позов було задоволено частково , з відповідача на користь позивача було стягнено 122073грн.39коп. основного боргу, 1954 грн. 45коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог було провадження у справі припинено ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої продукції; в якості норм матеріального права рішення господарського суду обґрунтовано ст.ст.1,7,20,193,265, 202 ГК України, ст.ст.16,525,526,530,610 ЦК України.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ “Торгівельно-промислова група Рейнфорд”, м.Дніпропетровськ , посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм процесуального права, на неповноту дослідження усіх обставин, матеріалів справи, оскільки сума боргу повинна бути зменшена на 500 грн., сплачених 01.12.2010року за платжним дорученням № 1343; отже на думку скаржника, при прийнятті рішення господарським судом було порушено ст.22 ГПК України.
У судовому засіданні в своїх поясненнях представник позивача фізична особа –підприємць ОСОБА_3, м.Запоріжжя проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи . Правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України) позивач не скористався.
Представник скаржника в судове засідання не з”явився, правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався ; про час та місце судового засідання сповіщений належним чином ( а.с.63; т.2- поштове повідомлення від 05.01.2011р.).
Враховуючи факт належного сповіщення скаржника про час та місце судового засідання, факт ненадходження до апеляційного господарського суду будь-яких клопотань від скаржника про подальший розгляд справи, а також те,що суд апеляційної інстанції обмежен певними процесуальними строками, а неявка представника скаржника не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами справи, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні 03.02.2011року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
01.12.2009 року між фізичною особою- підприємцем ОСОБА_3 ( позивач по справі,”постачальник” за договором ) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група Рейнфорд”, м.Дніпропетровськ (відповідач , скаржник по справі , “покупець” за договором) був укладений договір поставки №ПР-40693 ( а.с.13-27, т.1), відповідно до предмету якого “постачальник” зобов”язався поставити, а “покупець” прийняти та оплатити товар в строки та згідно з додатком № 4 до договору.
До договору сторонами було оформлено та підписано протокол розбіжностей, який містить узгоджену редакцію спірних пунктів договору ( а.с.23-27 т.1).
Також до договору в якості додатку №4 було оформлено та підписано додаткову угоду ( а.с.38-40, т.1), відповідно до якої у р.5 сторони узгодили, що “покупець” здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових котів на розрахунковий рахунок “постачальника” на протязі 30 календарних днів з моменту поставки.
Розділом 5 договору сторони визначили,що тара з під товару є зворотною, а її вартість є заставною ( п.п5.3,5.6,5.7).
До договору сторонами було оформлено та підписано специфікацію ( а.с.41-43; т.2) із визначенням найменування, строку зберігання, найменування виробника, кількість, вартість товару.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції протягом з 04.01.2010року по 19.11.2010рік,що підтверджується доданими до справи ксерокопіями накладних ( а.с.30-76; т.1), які підписані представником відповідача, засвідчені печатками та штампами останнього, факт поставок не спростовуються відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України, підтверджуються змістом апеляційної скарги, частковими оплатами, наведеними в розрахунку позовних вимог ( а.с.92-95; т.1). Отже, всього було здійснено поставок продукції за вищевказаний період на суму 718937грн.52 коп.; з урахуванням часткових оплат повернення зворотної тари сума заборгованості становить 122073грн. 39 коп.,що не спростовуються відповідачем, фактично визнається із змісту апеляційної скарги, підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку: накладними на постачання товару, накладними на возврат товару, наданими в ксерокопіях до матеріалів справи.
Докази визнання недійсним, розірвання, зміни в встановленому законом порядку договору № ПР-40693 від 01.12.2009р. відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій жодною із сторін відповідно до ст.33 ГПК України.
Докази оплати поставленого товару в повному обсязі та в строки, передбачені умовами договору, зокрема , оплати 122073 грн. 39 коп. боргу станом на день прийняття оскаржуваного судового рішення –30.11.2010р.- відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції відповідно до ст.33 ГПК України.
Листом від 30.08.2010року б/н позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити розрахунки за поставлену продукцію ( а.с77,78), зазначений лист було отримано відповідачем 07.09.2010року та залишено без відповіді, докази протилежного відсутні.
Станом на 31.05.201року між сторонами було складено та підписано в двохсторонньому порядку акт звірки взаємних розрахунків ( а.с.79, т.1), відповідно до якого відповідач мав заборгованість за поставлену продукцію на суму 176612 грн. 22 коп.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525,526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1,2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині 122073 грн. 39 коп. основного боргу, щодо припинення провадження у справі ( п.1-1, ч.1 ст.80 ГПК України), відносно решти позовних вимог в частині стягнення 73372 грн. 40 коп., то суд апеляційної інстанції вважає такий висновок господарського суду правильним, так як належне звернення з позовом відбулось 25.10.2010р. ( а.с.2, т.1), згідно з розрахунком позивача( а.с.95, т.2) сума боргу 73372грн. 40 коп. була погашена відповідачем шляхом оплати через банк 19.11.2010р. та частково 02.11.2010р., тобто після звернення позивача до господарського суду.
Доводи скаржника стосовно сплати 01.12.2010року 500 грн. за платіжним дорученням №1343 не приймаються, оскільки зазначену оплату було здійснено після прийняття оскаржуваного судового рішення(30.11.2010р.).
За цих обставин правові підстави щодо зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, рішення господарського суду відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. по справі № 17/350-10 – залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група Рейнфорд”, м.Дніпропетровськ – залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.М.Лисенко
О.В.Чус
Дата виготовлення повного тексту 03 .02.2011р.