КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7731/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" січня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду
у складі: ^
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Маєвської Д.В., першого заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Соломка О.В. про визнання неправомірними дій, скасування постанови, відновлення виконавчого провадження,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив визнати неправомірними дій першого заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Соломка О.В., щодо проведення та нагляду за законністю виконавчого провадження, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2009 р. ВП №10959041, відновлення виконавчого провадження по виконавчому листі від 30.12.2008 р. № 2-а-14979.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року |І задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
Відповідно до ч.І ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.І ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області прийнято рішення про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області провести перерахунок та здійснити виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки ОСОБА_2 у розмірі 4435 грн.
У зв'язку з набранням постанови суду законної сили, позивач, з метою примусового виконання рішення, звернувся з виконавчим листом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.
Постановою державного виконавця від 21.01.2009 року ВП № 10959041 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 30.12.2008 р. №2-а-14979, зобов'язано боржника - Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту отримання постанови.
Згідно з постановою від 16.06.2009 р. ВП № 10959041 за невиконання рішення суду в установлений державним виконавцем строк на Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області накладено штраф у розмірі 340 грн.
Вимогою державного виконавця від 16.06.2009 р. №7459/4 боржника - Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області зобов'язано виконати рішення суду в строк до 22.06.2009 р.
Оскільки рішення суду не було виконано на повторну вимогу державного виконавця, згідно з постановою від 22.06.2009 р. ВП № 10959041, за повторне невиконання рішення суду в установлений державним виконавцем строк на Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області накладено штраф у розмірі 680 грн.
Постановою державного виконавця від 29.06.2009 р. ВП № 10959041 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 30.12.2008 р. № 2-а-14979 закінчено, виконавчий лист надіслано до суду, який його видав. В обґрунтування постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначив, що ним здійснені вичерпні заходи примусового виконання рішення суду, однак боржником рішення не виконано, тому виконавче провадження підлягає закінченню з підстав, передбачених частиною третьою статті 76 Закону України від 21.04.1999 №606-ХГУ «Про виконавче провадження». Крім того, державним виконавцем до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надіслано клопотання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, однак постановою старшого помічника прокурора Білоцерківського району Київської області від 03.08.2009 р. в порушенні кримінальної справи щодо умисного невиконання рішень суду, посадовими особами Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області відмовлено.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 прийшов до висновку, що при виконанні виконавчого листа від 30.12.2008 р. №2-а-14979, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, державний виконавець Маєвська Д.В. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Стосовно неправомірності дій заступника директора Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Соломка О.В., позивачем не наведено жодних обґрунтованих підстав для визнання його дій неправомірними щодо проведення і нагляду за законністю виконавчого провадження неправомірними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 N 606-XIV (Далі Закон № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до положень частини другої статті 3 Закону № 606 визначено виконавчі документи, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Частиною 1 ст. 5 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Положеннями ч. 2 ст. 5 Закону № 606 визначено, що державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно статей 3, 18 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, і має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
На виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, державний виконавець має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Як слідує з матеріалів справи зобов'язано боржника виплатити недоплачену щорічну грошову допомогу у визначеній судом сумі.
Таким чином державний виконавець не має права застосовувати арешт коштів при виконанні такого рішення.
Згідно ст.76 Закону України «Про виконавче провадження»після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст.24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. ^
Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою ст.87 цього Закону.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст.87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
З матеріалів справи вбачається, що при виконанні виконавчого листа від 30.12.2008 р. №2-а-14979, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, державний виконавець Маєвська Д.В. діяла відповідно до зазначених вимог Закону України «Про виконавче провадження»і висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача є обґрунтованим.
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено жодних обґрунтованих підстав для визнання дій директора Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Соломка О.В. щодо проведення і нагляду за законністю виконавчого провадження неправомірними.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Земляна Г.В.
Судді: Парінов А.Б.
Петрик І.Й.