КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-369/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" січня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у справі за позовом Управління пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та прск^есійних захворювань України у Сквирському районі Київської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач Управління пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області (далі УПФУ, позивач) про стягнення із відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сквирському районі
Київської області (далі відповідач) на користь Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області витрати з виплаченої
адресної державної допомоги та поштових витрат, які підлягають відшкодуванню за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 у розмірі 146853,74 грн. у тому
числі: державна адресна допомога - 144370,31 грн.; допомога на поховання - 866,11 грн.; поштові видатки (всього) -1617,32 грн. з них - виплати на адресну
допомогу -1610,48 грн., на допомогу на поховання - 6,84 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Управління пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишеню без змін, з наступних підстав.
Справа розглядається судом у порядку ст.197 КАС України, так як зібраних по справі доказів достатнього для розгляду справи у письмовому провадженні.
Згідно зі п.1 ч.І ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповіцно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області здійснювало виплату пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У тих випадах, коли розмір вказаних пенсій не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом, позивач здійснював їх виплату разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму. Такі виплати здійснювались позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Як вбачається з наявних у матеріалах даної справи, Актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період квітень - грудень місяці 2008 року, позивачем було виплачено державну адресну допомогу на загальну суму 144370,31 грн.
Оскільки, виплата пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивач і відповідач щомісячно проводили звірку витрат по особових справах потерпілих. Результати звірки оформлювались двосторонніми актами.
В результаті звірки відповідач визнав усі витрати позивача, що пов'язані з виплатою пенсій. Проте, витрати, пов'язані з виплатою і доставкою щомісячної державної адресної допомоги, не визнав і відмовився їх відшкодовувати.
Крім того, відповідач відмовився відшкодовувати витрати на виплату допомоги на поховання в сумі 866,11 грн. та поштових видатків у розмірі 6,84 грн., що здійснені позивачем у червні 2008 року, оскільки смерть потерпілого - ОСОБА_3 не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній висновок МСЕК, який підтверджує, що смерть потерпілого настала за обставин, що надають підстави відносити цей випадок до страхового випадку.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова відповідача у прийнятті до загального заліку для подальшого відшкодування витрат, які понесені Пенсійним фондом України на виплату щомісячної державної адресної допомоги, є правомірною, а також що відмова відповідача у відшкодуванні витрат Пенсійного фонду у сумі 866,11 грн. та поштових видатків у розмірі 6,84 грн. на виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 є правомірною, оскільки суду не надано жодних доказів про те, що смерть особи пов'язана із настанням страхового випадку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне:
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23.09.1999 р. №1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі Закон 1105).
Відповідно до статті 15 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Страховим випадком, згідно із статтями 13, 14 Закону України від 23.09.1999 р. №1105-ХІУ, є нещасний випадок на виробництві або пгюфесійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення»запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
З положень статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати УПФ витрати на виплату державної адресної допомоги.
Стосовно посилання позивача на застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян»слід зазначити наступне:
Статтею 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»встановлено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба Украши та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади. Фонд соціального страхування від нещасних випадків знаходиться у місті Києві.
Згідно статті 46 Закону № 1105, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців; капіталізованих платежів; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Отже, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не є державним органом і не відповідає за зобов'язаннями держави.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів Украши «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»від 26.03.2008 року № 265 визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. &
Згідно п.4 Постанови, виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
За нормами діючого законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, передбачено відшкодування коштів на виплату пенсій, а не державної допомоги (адресної допомоги, доплати, тощо).
Щомісячна державна адресна допомога до пенсії не належить до числа послуг та страхових виплат відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності".
Тобто, здійснюючи реалізацію політики в сфері соціального захисту громадян та вирішуючи питання про джерело виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії як соціальної гарантії громадян, зокрема, за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Згідно пункту 8 статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві згідно порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 "Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826, Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №112, та постанови Правління Фонду від 06.03.2006 року №13 передбачено, що витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Таким чином в постановах чітко зазначено, що допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів.
Будь-яких даних, що смерть ОСОБА_3 настала за обставин, за яких настає страховий випадок надано не було, через що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в задоволені позовних вимог.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового
рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 99, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області - залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Земляна Г.В.
Судді: Парінов А.Б.
Петрик І.Й.