КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-10091/09/2570                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Дяков В.І.

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                               Сауляка Ю.В.,

суддів                                                   Беспалова О.О., Федорової Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Командира Військової частини А 0197 на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Командира Військової частини А 0197, житлової комісії військової частини А 0197 про визнання неправомірними та скасування рішення і протоколу та зобов’язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Командира Військової частини А 0197 та житлової комісії Військової частини А 0197, в якому просив визнати неправомірними рішення житлової комісії Військової частини А 0197 від 25.12.2007 року протокол №18 щодо зняття його з обліку для поліпшення житлових умов складом родини 1 (одна) особа в загальній та першочерговій черзі з 01.09.2006 року, скасувати зазначене рішення та зобов’язати житлову комісію поновити його на обліку.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 –задоволені повністю.

Визнано неправомірним та скасовано рішення житлової комісії Військової частини А 0197 від 25.12.2007 року, протокол №18 щодо зняття ОСОБА_3 з обліку для поліпшення житлових умов складом родини 1 (одна) особа в загальній та першочерговій черзі з 01.09.2006 року. Зобов’язано житлову комісію Військової частини А 0197 поновити ОСОБА_3 на обліку для поліпшення житлових умов складом родини 1 (одна) особа в загальній  та першочерговій чергах з 01.09.2006 року.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідача Командир Військової частини А 0197 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 28.07.2005 року проходить військову службу у військовій частині А 0197.

01 вересня 2006 року відповідно до протоколу №17 засідання житлової комісії військової частини А 0197 позивача зараховано на облік для поліпшення житлових умов складом родини 1 (одна) особа він в загальну чергу та у першочергову чергу.

У зв’язку з проведенням територіальним Північно-Східним контрольно-ревізійним управлінням контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України ревізії окремих питань порядку організації квартирного обліку військовослужбовців та членів їх сімей військової частини А 0197 та виявленням порушення житлового законодавства, житловою комісією прийнято рішення від 25.12.2007 року про зняття позивача з обліку для поліпшення житлових умов, яке оформлено протоколом №18.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним вище адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що зняття позивача оскаржуваним рішенням відповідача з квартирного обліку було проведено за відсутності підстав, передбачених п. 3.12. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року N 577.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.

У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністра тивного судочинства України, певних процесуальних дій.

Як вбачається із матеріалів справи представником відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено клопотання про відмову в задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду (а.с. 45).

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Звертаючись до суду позивач оскаржує рішення відповідача Житлової комісії Військової частини А 0197 щодо зняття його з обліку для поліпшення житлових умов складом родини 1 (одна) особа в загальній та першочерговій черзі з 01.09.2006 року, скасувати зазначене рішення та зобов’язати житлову комісію поновити його на обліку.

Відповідно вхідного штемпеля канцелярії суду першої інстанції адміністративний позов подано 03.07.2009 року, тобто з пропуском строку встановленого для звернення до суду статтею 99 КАС України.

Постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції не дав жодної правової оцінки причинам пропуску позивачем встановлених строків для звернення до суду.

Крім того, аналізуючи правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що зазначене рішення повністю відповідає чинному законодавству, оскільки ст.. 35 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.

Враховуючи наведене обставини, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Командира Військової частини А 0197 на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року –задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року –скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Командира Військової частини А 0197, житлової комісії військової частини А 0197 про визнання неправомірними та скасування рішення і протоколу та зобов’язати вчинити певні дії –відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                              Судді                                                                      О.О. Беспалов

                                                                                                    Г.Г. Федорова