КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2850/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Кіхтенкок Н.І.  

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду  у складі:

головуючого судді                               Сауляка Ю.В.,

суддів                                                    Беспалова О.О., Федорова Г.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну надбавку як дитині війни,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області по не нарахуванню та невиплаті їй щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по дату подачі цієї позовної заяви до суду та зобов’язати відповідача до негайного виконання постанови суду за цим позовом та здійснити їй перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як «дитині війни», з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по дату подачі позовної заяви до суду.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_3 в частині вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату соціальної допомоги, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 р. по 31.05.2010 р. включно залишено без розгляду, в зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду без поважної причини та відсутністю клопотання про його поновлення.

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24.12.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни за період з 01 червня по 01 грудня 2010 року - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, ОСОБА_3, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести соціальні доплати у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 червня по 01 грудня 2010 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, щомісячно, за мінусом вже виплачених сум за вказаний період.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі та прийняти рішення про розподіл судових витрат. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а тому відповідно до Закону України від 01.01.2006 р. «Про соціальний захист дітей війни», їй повинна була виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але така була виплачена лише частково.

З таким висновком суду не можна не погодитися з огляду на наступне.

Позивач, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має правовий статус дитини війни, що підтверджується  відповідним посвідченням.

Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається із матеріалів справи, при виплаті вказаної соціальної допомоги відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року, та у 2010 року позивач отримувала зазначену допомогу в розмірі 49 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, а тому Управління Пенсійного фонду у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області є належним відповідачем по справі.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виходячи з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами, а тому суд визнає, що відповідачем позивачу повинна була нараховуватися і виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зі змісту статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки суду попередньої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Щодо посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистського переслідування») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у фіксованих розмірах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.  У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що під час перегляду судом апеляційної інстанції Постанови Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24.12.2010 року не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, які призвели до неправильного її вирішення, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для перегляду Постанови першої інстанції в іншій частині, яку не оскаржує відповідач –немає.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційної скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження, Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга відповідача Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24.12.2010 року –не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.   

Керуючись ст.ст. 2, 41, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24.12.2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну надбавку як дитині війни –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали в повному обсязі.

                              Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                              Судді                                                                      О.О. Беспалов

                                                                                                    Г.Г. Федорова